Частина 1

— скільки можна мене так будити? — сказала я коли мене дівчата розбудили тим, що кидали у мене подушки.
Марта: окей, на наступний раз водою обіллєм водою
— о ні, водою не потрібно все я встаю.
Марта: в тебе 10 хвилин інакше їдемо без тебе, — у них,що вселився Дмитро?
— це..
Ніка: вже 9 хвилин.
Я швидко пішла в душ переодяглась у білий костюм який складався з кофтинки і спідниці . Я  взяла свою улюблену фіолетову сумочку та улюблені білі кросівки. На голові я заплела дві косички з двох передніх пасм і одягла окуляри.
— все, я готова, — сказала я коли спустилася вниз на кухню.
Марта: поїхали.
Ми всі сіли в машину і поїхали. Приїхали в бюро я залишилась робити ескізи інтер'єру нового будинку. Потім пішли з Мартою на обід. І потім настав кінець робочого дня.
— ти їдеш?— зазирнула я у кабінет подруги.
Марта: ні, ще є справи. Ти їдь сама окей?
— звісно. 
Я вийшла з офісу сіла в таксі та поїхала додому. Вийшла з таксі зайшла в квартиру. Вирішила, що спочатку поїм. Я якраз відкрила холодильник і у двері подзвонили.
— в них,  що ключей немає, — потім чую стукіт. Дуже сильний. Відкриваю двері
— у вас що ключів немає. Ой, а ви до кого? — Перед мною стояв красивий хлопець. Микола Шапаренко. Хлопець, який найбільше мене дратує. Якого я готова вбити власними руками. 
Шапаренко: мене запросили на чай.
— тебе?
Шапаренко: ти впустиш мене у середину?
— прошу вибачення, а хто вас запросив, пане Шапаренко?
Шапаренко: пані Маріє, ви впустіть і я все розповім.
— проходьте, — хлопець зайшов у середину, — ну я слухаю. Так хто вас запросив?
Шапаренко: ніхто, я давно стежу за тобою і хочу зап..
— ах, ти злодій - я взяла швабру і почала його бити. 
Шапаренко: божевільна,  заспокоїся я не злодій, — Але я не слухала і бігла за ним і била його шваброю. Тут дзвінок у двері.
— повезло тобі, злодію, — я знала, що він не злодій, я знала що він футболіст.
Шапаренко: та не злодій я.
Я пішла відкрила двері на порозі був Дмитро.
Дмитро: твоя сестра божевільна, — ну це я знаю.
Шапаренко: не тільки вона 
Дмитро: в тебе гості?
— це злодій, — вдарила хлопця шваброю.
Шапаренко:та не злодій я. Господи.
Дмитро: тоді я пізніше зайду.
— дякую, зятьок, — хлопець кивнув і пішов. Я так і не зрозуміла, чому він приходив,— на чому ми закінчили,  а точно я тебе била.
Шапаренко: дай я все поясню.
— що ти поясниш? Як хотів мене пограбувати? —  вдарила ще раз шваброю 
Шапаренко: та не хотів я грабувати тебе!
— а що хотів? — вдарила ще раз шваброю, — хотів позичити на вічне віддавання?
Шапаренко: запропонувати тобі дещо хотів.
І тут заходять у квартиру Ніка, Марта і Софія.
Ніка: Маруся, Коля? Чому ти стоїш зі шваброю?
Марта: Мія, чого ти зависла? 
Шапаренко: вона мене нею била.
Марта: он як? 
Софія: молодець 
Шапаренко: я хочу запропонувати вашій подрузі дуже цікаву пропозицію.
— і яку ж? Говори тут.
Шапаренко: ні.
— Щоб це не було я ніколи в житті не погоджусь. І до речі в мене є хлопець. Вийди звідси
Ніка: нічого собі.
— ви б знали що було до вашого приходу.
І я розказала дівчатам полювання на кабана. Ну може і не на кабана. Але бігали ми по всій квартирі.
Софія: ти бігала по всій квартирі зі шваброю за ним?
Марта: молодець Мія. Але Дімасік трохи помішав вам.
— цей мій зять.. цей мій зять
Дмитро: знову мене згадуєте? — ми навіть не помітили як зайшли сюди Ліля з Дмитром. Треба буде забрати від них ключ.
— звісно, ти втік . Коли в квартирі був злодій.
Дмитро: він не вдягався, як злодій. І до речі він мій друг.
Ліля: завтра буде матч ви прийдете?
Ніка: звісно, як я можу не прийти на свою роботу.
Ліля: ти це зрозуміло. А решта?
Софія: прийдем, прийдем куди дінемся. Чаю будете?
Дмитро: ні, в нас тренування 
Софія: парне?
Дмитро: я вчу Лілю, їздити на машині. Я не розумію, як так сталося, що Марічка вміє. А ось це чудо ні.
— комусь дано, а іншому не дано. - засміялася я.
Дмитро: добре, тоді ми підемо.
Марта: чуєте зробимо вечірку-сюрприз?
Софія: для чого?
Ніка: Софія, ти тупа, — вдарила її по плечу Вероніка.
Марта: та, ще побийтеся. Софія в нашої парочки річниця весілля. 
Софія: вже рік пройшов?
— уяви. Давайте влаштуємо вечірку на твоєму концерті Софія. Ми ж разом писали пісню її і заспіваємо буде чудово.
Марта: тоді я все замовляю і висиляю групу на організацію.
Все ми пішли дивитися фільм. Потім пішли спати. Надіюсь завтра не буде ніяких злодіїв-футболістів. Я прокинулася пішла готувати сніданок. Дівчата теж прокинулися ми поснідали і пішли вдягатися.
Я вдягла білий топ чорні шорти та чорний піджак і взула чорні лаковані лофери. Мій образ доповнила сумочка від Saint Lauren. Ми всі сіли в машину і поїхали. Мене лишили біля кафе. Бо в мене зустріч із Злодієм —   футболістом. Як я не хотіла йти, але потрібно.
— може я не піду, втекти чудова ідея. 
Шапаренко: не втечеш. Пізно, — сказав за моїми плечима хлопець.Ми зайшли в кафе. Сіли за столик біля вікна з якого було видно як їздять машини.
Шапаренко: кава, чай? Десерт?
— зараз я бажаю розрізати твою голову і піджарити, як котлетки.
Шапаренко: чудовий жарт 
— я слухаю тебе
Шапаренко: перепрошую
— ти ще тупоголовий. Пропозицію свою скажи.
Шапаренко: я хочу запропонувати стати тобі моєю нареченою на три місяці, тобто на все літо, — Я була вступорі. Дибіл більше нічого не Скажу. Я встала зі свого стільця, — ти нічого не скажеш? — я  підійшла до нього і вліпила йому самий жорстокий ляпас і вийшла з кафе. Зловила  таксі і поїхала в бюро. Як він міг таке мені запропонувати.
Коли я прийшла то застала Марту в своєму кабінеті. Зайшла зла, як пес.
Марта: що цей Шапаренко сказав, зробив?
— він запропонував мені стати його нареченою на 3 місяці.
Марта: що?
— ага, ідіот. І він думає, що я погоджусь. Нічого такого не буде.
Марта: можливо це твоє кохання.
— яке до біса кохання?
Марта: в нас є живий приклад.
— в мене є хлопець якщо ти не забула.
Марта: заучка  Мартин?
— він нормальний, — тут в кабінет заходить Ніка та Софія. 
Ніка: що сталося?
— цей футболіст запропонував мені стати його нареченою на три місяці..
Софія: може це доля.
— ще одна. Я кажу в мене є хлопець, який завтра прилітає. І він сказав, що має сказати щось важливе.
Марта: не дай Бог він зробить тобі пропозицію і ти погодишся, то ти мені не подруга.
Софія: я погоджуюся. Цей хлопець не вартий тебе. Він постійно каже, що прилітає, ти стоїш чекаєш на нього, а він тобі дзвонить і каже, що передумав.
— Мартин нормальний.
Ніка: ні, не нормальний, Марусю.
Лейла: вибачте, що вриваюсь так, але Марта в тебе завтра виліт на важливу нараду щодо дизайну.
Марта: в мене? Щодо дизайну? Ти нічого не попутала?
Лейла: ні.
Марта: завтра в мене є важливіші наради за купівлю землі. Потім зустріч з нашими клієнтами та партнерами і начальником. Маруся може ти полетиш. І в дизайні ти краща ніж я.
— звісно, куди я дінусь. Завтра в мене нарад немає. Тому полечу це тільки на один день.
Лейла: так, завтра зранку на приватному літаку полетиш і назад ввечері.
— в якій годині потрібно бути?
Лейла: 7:30 в аеропорту.
Софія: хтось сьогодні не виспиться.
— закрийся.
Ми вийшли з офісу сіли в машину і поїхали додому. Повечеряли та я пішла спати. Дівчата ще сиділи пили чай. Зранку я прокинулася 6:00. Пішла в душ.  Зробила макіяж. Вдяглась у  білий топ з синіми джинсами і корисною косухою. Взулася в кросівки від Dior. Взяла окуляри від Prada  та коричневу сумку. І вийшла я на коридор 
— ого, ви що так скоро прокинулися сьома ранку, —  я вийшла з квартири сіла у таксі. Приїхала в аеропорт. Пройшла реєстрацію. Сіла в літак і стала чекати поки літак взлетить. Біля мене сів хлопець. Якого чорта? Я ж мала летіти одна. Цей літак приватний, який орендує наша компанія.
— ти мене переслідуєш? 
Шапаренко: я теж хотів, у тебе це запитати.
— ти точно мене переслідуєш, я ж тобі відмовила.
Шапаренко: не знаю, як але я тебе переконаю 
— це тільки у твоїх снах.
Я обернулась до вікна. І сиділа так весь політ 
Шапаренко: надіюсь назад повернемося знову вдох, — сказав хлопець коли ми вийшли з літака і ми зупинилися біля його машини.
— на жаль, цього не буде .
Шапаренко: буде. Буде...
— ти колись договоришся 
Шапаренко: звісно 
—самовпевнений егоїст. — я побачила в його машині наручники. І я взяла їх і начіпила на
Миколу.
Шапаренко: ти божевільна.
— так, божевільна. Хочеш знімемо їх.
Шапаренко: не вийде. Ключів немає і в мене сьогодні важлива зустріч
— Ти не міг скоріше сказати. уяви в мене теж. Першу чергу ми їдемо на мою, а  потім на твою.
Він нічого не сказав і підійшов до машини. І зупинився біля неї
Шапаренко: ти вмієш водити машину, права є? — від цих слів аж закотила очі. 
— сідай, і вчися, — Він ледве сів в цю машину. Це було смішно. 
Шапаренко: ти напевно не їздила на такій машині, — я знову закотила очі.Коли він договорив це я вижала газ наповну.
Шапаренко: ти божевільна, хто так ганяє?
— я.
Шапаренко: ти в курсі, що ми отримали штраф.
— не ми, а ти. Це твоя машина.
Шапаренко: що ти за біда на мою голову? — ми приїхали до будівлі в якій має проводитися моя нарада.
— скажеш, щось лишнє приб'ю.
Шапаренко: звісно, — ми зайшли в кабінет. Нас очікував старий пердун. Так називала його Марта.
— добрий день
- доброго дня, Маріє, а це хто Маріє? — Блін я навіть не подумала, що я йому скажу.
Шапаренко: я її наречений, шановний. І водночас дизайнер, — поки я думала, що сказати хтось мене врятував. Що? Який наречений. Я згоди не давала, як тільки вийдем звідси зроблю аварію невипадково. Нарада пройшла спокійно. Ми вийшли з офісу пердуна. І я почала 
— якого фіга? З яких пір я твоя наречена? І зроби щось з цими наручниками вже.
Шапаренко: не я їх чіпляв..
— тобі везе палки знайти не можу. А то б тріснула по голові добряче.
Далі день пройшов нормально. Ми прилетіли додому. І нас зустріли журналісти. З питаннями з яких пір я наречена Шапаренка. Ми швидко сіли в машину.
— я думала, що це остання наша зустріч.
Шапаренко: ні, завтра в мене конференція, і ми двох пояснимо, що просто друзі. І ми ніякі не наречені. Адже у нас є спільні друзі. Дмитро та Ліля. Хоча вона твоя сестра. 
— окей, тоді завтра останній день, — я вийшла з машини побачила пропущений дзвінок від Мартина, — вибач, я не побачила як ти дзвонив. Щось важливе?
Мартин: ні, хотів зустрітися, бо завтра лечу назад у Італію.
— завтра?
Мартин: так, Марусю. Нам треба поговорити.
— завтра вранці в мене є справи, давай в обід зустрінемось. 
Мартин: скинь мені локацію, де ти будеш завтра зранку. 
— окей, — як тільки мені Микола надішле адресу я перекину Мартину. Я закінчила виклик. Та зайшла в дім 
Марта: ти погодилася і нам не сказала?
—  ні. Він сам сказав пердуну таке.
Марта: він з тобою в пердуна був?
— так вийшло.... — Я  розповіла дівчатам про все, що сьогодні я зробила.
Ніка: ти наділа наручники на нього?
Софія: ти божевільна.
— я знаю.
І після цієї розмови ми пішли спати. Зранку я швидко вдяглась у  рожеве плаття заплела хвіст низький. Взула в туфлі рожеві від Versace.
— сьогодні ще потрібно зустрітися з Мартином, — сказала я вранці після сніданку.
Софія: для чого він тобі? 
— ми ж не згадуємо про Артема вірно?
Софія: окей, мовчу. 
Ми вийшли сіли в машину, і приїхали до цієї набережної..
Софія: хто проводить конференції на набережній?
— злодій-футболіст.
Шапаренко:  ви завжди в такому складі? 
Ліля: так, ми завжди в такому складі. Для тебе це, що в новинку? 
Марта: цікаво, хто сказав малявкам?
Наша свята трійця подивилась на Софію.
Софія: ну а що ?
Шапаренко: надіюсь, не запізнишся, — Хлопець пішов. Підійшов Мартин.
Мартин: поговоримо ..
— так, — Ми зайшли в середину будинку, який тут знаходиться. 
Мартин: Марусю, ти чудова людина.
— що за дівчина? Так дивиться на мене.
Мартин: не знаю. Так от. Ти неймовірна. І я хочу щоб ми розійшлися, — це сталося.
— я згодна.
Мартин: я розійтися хочу Марусю, — що? Він хоче? Після того всього, що я зробила він просто кидає мене. 
— що? Ти спеціально для цього подзвонив.
Мартин: так, Сандра прекрасна. Вона там сидить, — а казав, що не знає дівчини. 
— ти через цю статтю так? 
Мартин: ні, ти що. Ти бачила цього футболіста і себе. За ним вся Україна бігає. Хто він і хто ти? Це ж просто смішно.
— значить хто він і хто я? — мало не кричала.  Я  вийшла на швидкості звідти. Зла була, як собака. Те, що я зробила наступне було найгірше. Я так швидко йшла. 
Дівчата: Маруся, ти куди? 
Я цього не чула. Йшла до Шапаренка. Коли підійшла він подивився на мене і зніяковів, бо я взяла в свої руки його лице і поцілувала його. Всі були в шоці. Хтось навіть хлопушку розпустив і серпантин на нас полетів. Я навіть була в шоці.