Розділ VI. Час збирати каміння

                                                                                                                                         30 вересня1890 року,

                                                                                                                                          Колорадо-Спрінгз
 

Вересень цього року видався врожайним не лише на плоди та зернові культури, але й на різні події в містечку Колорадо-Спрінгз. Сталося два жахливих вбивства, винуватців яких вже знайшли та відправили до Денвера в місцевий відділок. Ці події обговорювались всюди – в місцевій крамниці, кафе, на пошті та навіть в церкві. Шериф Моріс Купер став місцевим героєм. При зустрічі з ним незаміжні жінки середнього віку млосно зітхали, а чоловіки здіймали з голови капелюхи, промовляючи:

– Добрий день, шерифе!

– Морісе, ти такий молодець. Розкрив два вбивства за короткий строк.

Була ще одна новина – Джеймс Кермі виявився сином пароплавного магната, який володів декількома пароплавними компаніями. Також у всіх на вустах був несподіваний роман між Джеймсом Кароліною, які почали зустрічатися. Молодий чоловік ризикнув знову закохатись і не дарма – дівчина щиро його кохала і крім нього нікого не помічала. Це була дуже гарна пара. Подружка Кароліни та Джеймса Джейн була дуже рада за своїх друзів. Дівчина вирішила забути Денні та звернути увагу на більш гідного чоловіка, тому почала приймати залицяння вчителя математики Генрі Гопкінса, свого колеги. Також Джейн зрозуміла, що настав час піти сповідатись, адже останнім часом вона наробила немало дурниць.

Недільного ранку причепурившись, вона пішла на церковну службу. Коли настав час сповіді, Дженні мало не передумала і не втекла додому. Але все гарно обміркувавши, вирішила все ж таки піти до Стівена на сповідь. Вона все розповіла про Денні і їх таємне кохання, про те, що приховувала правду, прикриваючи коханого. Також дівчина попросила пробачення у Стівена за свою поведінку стосовно нього. Священник відпустив їй гріхи, зрозумівши, що був неправий стосовно Джейн. Вона виявилась чудовою дівчиною. Також Стівен дійшов висновку, що Кароліна його ніколи не покохає, тому почав залицятись до місцевої офіціантки Енні, яка погодилась піти з ним на побачення.

Недарма кажуть, що все таємне завжди стає явним. на ім’я шерифа прийшов лист з поліцейського департаменту міста Бостона від співробітника Томаса Гіра, який допитував вдову Маккензі. Він надіслав результати допиту, а також зображення вдови як і просив шериф. Уважно придивившись до зображеної жінки, він зрозумів, що таки не помилився – на малюнку була Емілі Грін. Моріс Купер швидко пішов на пошту та відправив телеграму, в якій прохав слідчого заарештувати вдову Маккензі за підробку документів, пояснивши, що вона виявилась місцевою жителькою Емілі Грін.

Потім він вирішив навідатися до матері Емілі, Саманти Грін, яка єдина з усієї рідні жінки залишилася жива, та розповісти всю правду про зниклу доньку. Саманта Грін жила у гарному одноповерховому будинку з дерева на околиці міста. Це була 50-тирічна жінка з білявим волоссям, риси обличчя якої вказували на те, що в молодості вона була справжньою красунею. Переживання за доньку та важке життя наклали на неї свій відбиток – в кутиках рота залягли глибокі зморшки. Почувши новину, що її донька знайшлася, місіс Грін нетямилась від щастя та запитала:

– Коли я зможу побачити Емілі?

– Саманто, краще присядь. Твоя донька в Бостоні під вартою, чекає на вирок суду за підробку документів – останні одинадцать років вона проживала під іншим ім’ям з Деймоном Гамільтоном, своїм чоловіком.

– Нічого ж собі, Морісе.– сказала здивована жінка.– І що ж тепер мені робити? – засмучено сказала мати Емілі.

– Думаю, що зможу посприяти твоєї зустрічі з донькою.

– Я дуже тобі вдячна, Морісе, – сказала Саманта Грін, – і не забуду про твою доброту до кінця життя.

– Я роблю це для тебе, Саманто. Всі в Колорадо-Спрінгз знають, як ти чекала на повернення своєї доньки. А тепер бувай – справи. – промовив шериф, одягаючи на голову свій ковбойський капелюх.

– Бувай, Морісе! Ще раз дякую. – сказала жінка, зачиняючи за Морісом двері.

Зробивши свою справу, шериф вирішив, що настав час відпочити від усього та якось сходити на рибалку зі своїм другом Дональдом Тейлором, який також проживав в Колорадо-Спрінгз та був заядлим рибалкою.

Вищевказані жахливі події потроху почали забуватись, і містечко Колорадо-Спрінгз зажило своїм звичайним життям.