14 вересня 1890 року,
Колорадо-Спрінгз
Від’їхавши від будинку Джейн, Плямистий Яструб поїхав до помешкання Джейса – на днях чоловіки домовились потренуватись у стрільбі з лука на галявині неподалік резервації. Забравши друга, індіанець поскакав з ним у бік домовленого місця. Опинившись на галявині, молоді чоловіки спішились та почали стріляти з лука по мішенях, які висіли на деревах, що росли навколо галявини. Неподалік паслись їхні коні, пощипуючи зелену траву, під деревом лежав пес Джонні, ліниво спостерігаючи за своїм хазяїном і його найкращим другом. Вирішивши зробити невеличку перерву, чоловіки сіли у затінку одного з дерев. Плямистий Яструб розповів Джеймсу про те, як Дженні потрапила до резервації.
– Вранці я відвіз її додому. З нею все гаразд.
– Дякую. Ти ж знаєш, ми з нею друзі. Я б дуже засмутився, якби з нею щось сталось.
– Так, знаю. Ти сьогодні не такий як завжди. Постійно про щось думаєш. Ти часом не закохався?
– З чого ти взяв?– швидко запитав Джеймс.
– Просто я пам’ятаю себе, коли зустрів Сіху і покохав її. Так хто вона, та дівчина, що вкрала твоє серце?
Джеймс подумав хвилину, а потім відповів:
– Я постійно думаю про Кароліну, подругу Дженні. Не знаю чи це кохання, але думаю, що вона мені подобається.
– Ти зрозумієш, коли прийде кохання. Відчуєш це.– сказав Плямистий Яструб.– Придивись до цієї дівчини, може і є твоя доля.– дав він пораду найкращому другові.
– Добре.– відповів на це Джеймс. Перед ним знову повстав образ красуні Кароліни. Він згадав її гарні вуста, кольору спілої вишні, ямочки на щічках, тендітну постать. Йому аж подих перехопило, захотілось поцілувати її, захопивши в міцні обійми. Із задуми його вивів голос індіанця:
– Як просуваються розслідування тих двох вбивств, про які ти мені розповідав?– запитав чоловік, змінюючи тему.
– Шериф займається розслідуванням, але вбивці ще не знайдені. Виявляється Джейн таємно зустрічалась довгий час з Денні Слікером, головним підозрюваним, який до речі втік з міста. Кароліна випадково про це дізналась, розповіла мені, і ми розказали цю інформацію шерифові. Доречі сьогодні Моріс повинен був поїхати та допитати Джейн.
– Ось як. Цікаво.– сказав індіанець.– Добре, друже, давай зосередимось на стрільбі.
– Давай.– погодився Джеймс, беручи до рук лука.
І чоловіки почали стріляти по мішенях, які висіли на дереві. Джеймс був дуже гарним стрілком. Точно стріляти з лука та кидати томагавк навчив його Плямистий Яструб, який в племені шаєнів був найкращим у цій справі.
Тим часом Дженні та шериф мовчки їхали до мисливського будиночку через ліс. Цього разу Дженні не збилась зі шляху, і через деякий час перед мандрівниками замайорів мисливський будиночок.
– Джейн, ти залишишся тут і далі не поїдеш, адже це небезпечно.– сказав шериф.– Далі я поїду один.– з цими словами Моріс Купер спішився з коня та рушив до дев’яної будівлі. Підійшовши зовсім близько, він обережно заглянув у одне з вікон, але нікого не побачив. Моріс підійшов крадучись до іншого вікна. Але знову на нього чекало фіаско. Раптом він побачив Денні біля вхідних дверей.
– Стояти!– крикнув він.– Руки вгору!
Денні не очікував когось побачити, тому розгубився, але через якусь мить він сховався за відкритими дверима будинку.
– Слікер виходь! В тебе немає шансів.– самовпевнено крикнув шериф.
Раптом біля його вуха просвистіла куля. «Значить, в нього є зброя» промайнуло в нього в голові. Він почав стріляти у відповідь, швидко перекочуючись по землі. Досягнувши дверей, він рвучко смикнув їх до себе та вибив зброю у негідника, сильно вдаривши його по руці. Потім зв’язав руки Денні за спиною та повів його до коня, попередньо впевнившись, що в будинку немає спільників.
Побачивши Джейн, Денні все зрозумів і процідив крізь зуби:
– Клята жінка! Як ти могла?!
Джейн нахилила голову, відчуваючи провину. Тим часом шериф сів на коня, тримаючи мотузку, якою зв’язав передні кінцівки нападника, в руках. Через це Денні мусив йти пішки. Після цього процесія повільно рушила у місто через ліс.
Діставшись Колорадо-Спрінгз, шериф помістив Денні у камеру, яка знаходилась у його відділку саме для таких випадків. Того ж дня Моріс Купер влаштував допит Денні Слікеру. Попередньо шериф оглянув зброю, яку він вилучив у негідника. Куля була того ж калібру, що і куля, якою вбили Брайяна Маккензі на галявині. Отже, можна було сміливо припустити, що в обох видадках було використано одну і ту ж зброю. Допитавши підозрюваного, шериф таки почув зізнання. Виявилось, що Денні Слікер мав спільні справи з Брайяна Маккензі, які стосувались лісопильні Денні. Справи завжди велись через помічника Маккензі. Та ось одного разу Брайян зустрівся з Денні особисто, приїхавши в Колорадо-Спрінгз. Спочатку Слікер не впізнав Деймона, але потім він зрозумів хто перед ним, і в його голові визрів план помсти. Від знайомого він дізнався про найманого вбивцю Ніколаса Паркера, зустрівся з ним та обговорив план дій. Потім коли все було зроблено, він заплатив йому за вбивство негідника Деймона. Денні божився, що до іншого вбивства не має жодної справи. Шериф записав свідчення Денні та відвіз його в Денвер у місцевий відділок.
Моріс Купер ніяк не міг зрозуміти, кому знадобилось вбивати Ніколаса Паркера, тому через декілька днів після допиту Денні він вирішив сходити на місце другого злочину. Прийшовши туди, шериф ще раз все уважно оглянув та знайшов невеликий складний ніж. Щось у цьому ножі здалось йому знайомим, але Моріс ніяк не міг пригадати, де він його бачив.
Зайшовши ввечері в салун, він попросив Гаррі Гейла налити йому віскі. П’ючи міцний напій біля стійки бару та спілкуючись з Гаррі, він помітив, що Гейл крутить в лівій руці складний ніж. І раптом шериф згадав, що бачив вже це. Різниця була лише в тому, що тоді в руках у власника бару був ніж, дуже схожий на знахідку на місці другого вбивства. Недовго думаючи, шериф взяв Гаррі під варту, помістивши його в камеру, в якій декілька днів тому перебував Денні Слікер.