Розділ II. Неочікуваний візит

                                                                                                                          8 вересня 1890 року,

                                                                                                                          Колорадо-Спрінгз
 

Джеймсові не давала спокою думка про те, що на галявині декілька днів тому сталося вбивство, а не нещасний випадок. Тому він вирішив зайти до шерифа та дізнатись чи стало щось відомо за ці дні. Зайшовши в кабінет до Моріса Купера, він здивовано зустрівся очами з Кароліною, яка теж зайшла дізнатись про розслідування.

"І знову вона",- подумав він.– Може це доля? Та ні, що це я? Я ж не якесь дівчисько, що вірить в долю. Більше ніякого кохання",– нагадав він собі.

Кароліна ж дещо занервувала, як зазвичай це бувало в його присутності, але була рада його бачити.

– Добрий день, Джеймсе! Що привело тебе до мене?– запитав шериф.

– Добрий день! Хотів дізнатись як просувається розлідування смерті того чоловіка, якого я знайшов на галявині.– відповів молодий чоловік.

– А, зрозуміло. Присядь, будь ласка, я розповім вам двом, адже міс Круз теж зайшла про це дізнатись. Ми розпитали візників екіпажів та жителів міста чи не знають вони цього чоловіка. Один візник згадав, що дня три тому привіз його до нас в містечко. В магазині містер Роберт Лоуренс згадав, що схожий чоловік купував у нього цигарки та сірники. Також його бачили в кафе декілька разів його власники містер Девід Бінг і його дружина місіс Донна Бінг. Він бував там сам, але один раз його бачили з Денні Слікером. Вони про щось сперечались. Містера Слікера допитали, але він казав, що мав з ним справи в плані бізнесу і не більше. Молодий чоловік мав невеличку лісопильню і отримував з неїнепоганий прибуток. Що ж до розтину, то коронер зробив його і підтвердив, що його застрелили в спину, куля потрапила в серце. Смерть була миттєвою. Його застрелили з револьвера. Зараз перевіряємо тих мешканців Колорадо-Спрінгз, в яких є така зброя. Можливо це нещасний випадок, можливо–вбивство.

– Як на мене, то це вбивство. Згадайте про прим’яту траву. На нього хтось там чекав.– сказав Джеймс.

– І мені здається, що його вбили.– сказала Кароліна.

– Якщо ви так одностайно так думаєте, то я хочу вам дати невелике завдання.– сказав шериф.

– Завдання? –перепитали Джеймс і Кароліна в один голос.

– Так, триматись від цієї справи подалі. З усією повагою, але це може виявитись небезпечна справа.– сказав Моріс Купер.– Обіцяєте?

Кароліні та Джеймсу довелось пообіцяти не займатись розслідуванням. Після цього вони розпрощались з шерифом і вийшли з кімнати.

– До біса цікава справа. – сказав Джеймс.

– Так.– погодилась Кароліна.– Але ми дали обіцянку, тому доведеться забути про розслідування.

– Згоден.– сказав молодий чоловік, притримуючи двері для дівчини і пропускаючи її вперед. Мимоволі він відчув легкий запах троянди.

– Яка ж вона приваблива.– мимоволі подумав він.

Вийшовши на вулицю, вони побачили Дженні Армстронг, найкращу подружку Кароліни та добру знайому Джеймса. Це була дівчина 26-ти років, яка мала русяве довге волосся, білосніжну посмішку і найтоншу талію, яку бачила колись Кароліна. Вдягнута була дівчина в білосніжну блузку з довгим рукавом та довгу пишну спідницю зеленого кольору. На ногах в неї були коричневі шкіряні черевички на каблучку.

– Каро! Джеймсе!–покликала вона, підійшовши до них.– Привіт! А що ви тут робите?– запитала вона.

– Заходили дізнатись як просувається розслідування.– відповіла Кароліна.

– Ой, як цікаво!– вигукнула Дженні, якій подружка розповіла все на днях. –Може сходимо, вип’ємо чаю, і ви мені розповісте все з подробицями?

– Давайте.– погодився Джеймс.

Каро усміхнулась і радісно кивнула головою, і компанія рушила у бік невеличкого затишного кафе.

Зручно вмостившись за столиком і зробивши замовлення, Джеймс та Кароліна розповіли про результати розслідування, про які вони дізнались від шерифа.

– Отже, ви думаєте, що це вбивство?– запитала Дженні.

– Так.– одночасно відповіли Кароліна та Джеймс і трохи зніяковіли.

– Хорошого мало.– підсумувала Джейн.– А ви чули, що містер Роберт Лоуренс одружується з Мері Гослінг?

– Та ти що?– здивовано сказала Кароліна.– Це досить несподівано.

– Так, всі здивовані.– сказала її подружка.– В наступну неділю весілля.

– Ну, що ж, щастя їм.– сказав Джеймс, який до того мовчав і слухав розмову двох найкращих подруг.

І розмова плавно перейшла в інше русло. Про смерть чоловіка на галявині вже ніхто й не згадував. Через півгодини компанія розійшлась по своїх справах.

Наступного дня Кароліна, повертаючись до дому з роботи, на якій затрималась, тому що перевіряла контрольні роботи учнів, несподівано почула розмову двох чоловіків за рогом будинку містера Флетчера. Дівчина їх не бачила, але судячи з голосу одним з них був Денні Слікер. Було вже темно, тому чоловіки думали, що їх ніхто не чує.

– …Ти приніс гроші?– запитав один з них.

– Так. – відповів інший, судячи з голосу Денні Слікер. – Тримай. Тут стільки, скільки треба.

Виникла пауза, Каро припустила, що його співрозмовник рахує гроші.

– Все правильно. Ти вмієш виконувати обіцянки.

– Ти теж.– і він неприємно засміявся.– Я задоволений твоєю роботою. Цей покидьок отримав по заслугам.

Денні і раніше не дуже подобався Кароліні, а зараз тим більше. Інтуїція підказувала дівчині, що вони зробили щось незаконне.– Треба розказати все Джеймсу.– вирішила вона.– Але спочатку прослідкую за ними.

Через декілька хвилин чоловіки рушили в бік центру Колорадо-Спрінгз. Обережно прослідкувавши за ними, Кароліна побачила, що вони зайшли до салуну. ЇЇ охопило розчарування. Вона підозрювала, що чоловіки можуть бути причетними до вбивства на галявині. Дівчина вирушила до дому, твердо вирішивши завтра ж поговорити з Джеймсом Кермі, розповісти про підслухану розмову і зробити все, щоб вивести негідників на чисту воду. Ну, і заодно просто побачити його ще раз. Кароліна була дуже романтичною натурою. ЇЇ не полишала надія, що колись він покохає її, і вони будуть разом. Крик сови нагадав Каро, що вже пізно, і дівчина пішла до дому.