Розділ I. Перша жертва

                                                                                      6 вересня 1890 року, містечко Колорадо-Спрінгз,

                                                                                      Сполучені Штати Америки
 

Вечоріло. Навкруги стояла тиша. Сонце вже схилялось за горизонт, його відблиски забарвлювали гілки дерев лісу в золотисто-червоний колір. Ледь повівав вітерець, земля дихала теплом, яке ввібрала в себе за день.

Повертаючись до дому від свого найкращого друга Плямистого Яструба, Джеймс милувався теплими барвами неба, думаючи про щось своє, та раптом побачив, що його собака, вибіг на середину галявини, щось помітивши.

– Що там тебе так зацікавило, Джонні?– сказав високий м’язистий чоловік 33-ти років з густим темно-русим волоссям, що доходило до плечей та дещо відливало шоколадом, і сіро-зеленими розумними очима. Він був одягнений в світлу лляну сорочку, коричневі штани зі шкіряним паском з металевою бляхою та ковбойські черевики. Примітним було те, що  на шиї в нього був амулет, який оберігав його від злих духів. Це був подарунок ватажка індіанського племені шаєнів.

Спішившись зі свого вірного вороного коня Дугласа та підійшовши ближче, він побачив мертвого чоловіка з продірявленою спиною, який лежав обличчям вниз.

– Хто ж тебе так, бідолашний? – запитав він, схиляючись нижче над ним.

Уважно все оглянувши, чоловік, якого звали Джеймс Кермі, вирішив оглянути прилеглу територію на випадок, раптом вбивця ще не встиг піти далеко, а потім повідомити місцевого шерифа Моріса Купера. Останній був літнім, але дуже розумним вправним чоловіком міцної статури.

Після того, як він обстежив прилеглі до галявини ділянки, Джеймс зрозумів, що вбивці і слід охолонув, але неподалік місця вбивства він побачив прим’яту траву біля дерев. І він припустив, що вбивство сталось невипадково, нещасного чоловіка хтось тут чекав. Судячи з того, що сірий костюм на ньому був дорогий та гарно зшитий, а на ногах були шкіряні черевики, Джеймс Кермі зробив припущення, що вбити жертву могли з метою пограбування. Та висновки було робити ще зарано, він це розумів, тому покликавши собаку та сівши на свого коня, поїхав до шерифа у містечко Колорадо-Спрінгз, що знаходилось неподалік.

В центрі Колорадо-Спрінгз розташовувались магазин, школа, дерев’яна церква, пошта, салун, новозбудована лікарня, невеличке кафе, а на околиці була кузня, де можна було підкувати чи придбати нового коня. Лікаря містера Майкла Флетчера, недавно прислали на роботу з Бостона, а до того там була тільки акушерка, місіс Дороті Джонс.

В’їхавши у Колорадо-Спрінгз, Джеймс побачив шерифа біля магазину. Він був вдягнений в блакитну сорочку, чорні штани, шкіряні черевики на товстій підошві, а на голові в нього був ковбойський капелюх коричневого кольору. Шериф саме розмовляв з Кароліною Круз. Це була молода дівчина 26-ти років, струнка та середнього зросту. Вона мала темно-каштанове дещо хвилясте волосся та дуже гарне округле обличчя з зеленими очима, тонким носом та ямочками на щічках, що робили її дуже милою. Дівчина була вдягнена в довгу сукню блідно-блакитного кольору, з блакитним паском та дещо пишними рукавами-ліхтариками, на голові мала високу зачіску, підкручене волосся гарно обрамляло обличчя з двох сторін. На ногах в Кароліни були коричневі шкіряні черевички на невисокому каблучці. Кароліна працювала вчителькою в школі вже два роки. Вона була родом з Бостона, де жила разом з батьками. ЇЇ тато теж працював вчителем у школі багато років, а мама – медсестрою в лікарні.

"О Господи, знову Кароліна",– незадоволено подумав Джеймс.– Тільки її зараз мені не вистачало",– і він дещо невдоволено глянув на дівчину.

Вчителька помітила його не одразу, бо стояла до нього спиною і про щось розмовляла з шерифом. На відміну від Джеймса, Кароліна була рада бачити молодого чоловіка. Серце її почало битись більш прискорено, і вона подумала, що Джеймс Кермі – найкращий чоловік в їх містечку. І справа була не тільки в його зовнішності. Джеймс якось врятува їй і її подрузі Джейн, теж вчительці, життя. Повертаючись одного травневого вечора додому з роботи, дівчата стали свідками пограбування місцевого магазину. Три грабіжники, побачивши дівчат, вирішили їх вбити, щоб не залишати свідків. Джеймс проходив недалеко, почув крики та кинувся рятувати нещасних. В нелегкій боротьбі він визволив їх з рук вбивць, підстриливши двох негідників в ноги, третій грабіжник вирішив не чекати на кулю та втік.

Після того випадку Кароліна закохалась в молодого чоловіка, а він навпаки почав її уникати. І справа була не в ній, а в тому, що в юності він був закоханий в біляву синьооку красуню в його рідному місті, яка мала дуже багатого та впливового татка. Звали її Келлі Cміт. Юнак їй теж сподобався, вони мріяли про спільне майбутнє. Та доля і татко дівчини вирішили інакше. Турботливий татусь знайшов їй багату партію – плантатора з величезними статками. Дівчина спочатку не погоджувалась, але потім все ж таки вийшла заміж на багача. З тих пір Джеймс вирішив ніколи більше не закохуватись. Тому молода гарна дівчина, яка була завжди така і мила привітлива, дещо дратувала його.

– Добрий вечір! – привітались Кароліна та Моріс.

– З Вами щось сталось? Ви виглядаєте дуже стурбовано.– спитав шериф.

– Добрий вечір! Так, я знайшов тіло чоловіка на галявині. Його застрелили в спину.

– Який жах!– вигукнула дівчина.

– Ведіть мене негайно туди.– сказав Моріс Купер.– А Вам, Кароліно, краще залишитись тут. Це дуже неприємне видовище.

– Якщо можна, я піду з вами.

– Добре, але тримайтесь позаду нас.– погодився шериф, і компанія рушила в бік галявини.

Через десять хвилин, Моріс, Джеймс і Кароліна нарешті дісталися галявини. Моріс Купер підійшов до трупа та почав його уважно оглядати.

– А чоловік явно небідний судячи з одягу.– повідомив він.– А це що?– сказав він, нахилившись ще більше.– Ти диви, кишеньковий механічний годинник, та ще й срібний.– сказав шериф, піднімаючи його.– Або злодій не помітив годинник, або це не пограбування. Так, тепер повернемось до вогнепальної рани. Куля пройшла навиліт. А ось і вона.– показав шериф кулю.– З огляду на все було зроблено постріл з револьвера. Але більш точно можна буде сказати пізніше, після проведення досліджень. Треба покликати лікаря, щоб забрав тіло, а розтин нехай проведе корнер з Денвера, якого покличемо після прибуття в Колорадо-Спрінгз.