ПРОЛОГ

Стояла тепла осіння погода, був лише початок вересня. Небо було безхмарне та блакитне, сонце пригрівало досить сильно, але вітерець нагадував, що скоро настануть прохолодні дні з короткими днями та довгими темними ночами. Величний хвойний ліс насолоджувався теплими сонячними промінчиками, підставляючи їм свої зелені лапаті гілки. Вдалині виднілась гора Пайкс-Пік, неподалік від неї над річкою Фонтейн-Крік розташувалось містечко Колорадо-Спрінгз. Недавно пройшов дощ, тому на обрії було видно веселку, яка милувала око своїми барвами.

Молодий олень, який пасся неподалік, побачив як з боку містечка на галявину вийшов чоловік, перетнув її та заліг за товстим деревом. Торкаючись стегнами високої трави, тварина невідривно дивиться на гостя. Потім почулось тупотіння кінських копит, і на галявині з’явився вершник, спішився та став на когось чекати. Через деякий час він дістав кишеньковий механічний годинник, щоб звіритись з часом, потім розвернувся, щоб піти, так нікого і не дочекавшись. Раптом прогримів постріл, молодий олень сполохався та втік, гнаний інстинктом самозбереження. Тварина бігла, не спиняючись, доки не відбігла на безпечну відстань, і жахливе місце не щезло з поля зору.

Хвилин через десять над місцем трагедії почали кружляти декілька білоголових орланів, видивляючись щось внизу. Та потім передумавши, полетіли геть, побачивши чоловіка, який схилився над жертвою. Та ось незнайомець підвівся, впевнившись, що чоловік мертвий, і швидко пішов геть, насвистуючи якусь сумну мелодію. І знову навкруги стало тихо, тільки чутно було деколи спів пташок та дзижчання комах, які навіть не здогадувались про жахливу подію, яка сталась тут зовсім недавно.