Розділ 26

Над тим, як захистити короля та його оточення від магії примусу, мені довелося поморочити голову знатно. Це мало бути щось достатньо могутнє, щоб зона його дії поширювалась на весь замок. Про більшу територію й мови бути не могло, бо для цього знадобилася б далеко не одна відьма-самоучка. Але жодних заклять із настільки великим радіусом дії я ніяк не могла пригадати. Не доводилося мені ще використовувати подібну магію. Я взагалі, як не важко помітити, дуже рідко чаклую: зазвичай достатньо й телекінезу чи здібностей Варнакса. Проте, безперечно, не в цьому випадку.

Зрештою, зупинилась одразу на двох варіантах: персональних дерев’яних амулетах із захисними рунами — вирішила зробити їх із кілька десятків штук як підстрахування для його величності та його оточення — і, що не дивно, захисному колу, схожому на те, що діє в архіві Департаменту. Тільки моє розпізнаватиме не аури, а магію. В нашому випадку — дар примусу. Для цього довелося трохи погратися з плетінням закляття, а також замінити кілька рун, але сильно роботу це не обтяжило.

Озброївшись точною картою замкової території, почала креслити циркулем ідеальне коло, а в його центрі — пентаграму. Згодом одне за одним відвідала всі місця, де кути зірки перетнулись із лінією кола, й залишила там спеціальні рунічні позначення, зображенні моєю кров’ю на п’яти звичайних каменях під час прочитання словесної формули закляття. На всю цю роботу в мене пішло близько п’яти годин, і після її завершення я почувалася геть паскудно. У голові паморочилося, скроні пульсували тупим болем, а пальці боліли від кількості вирізаних у дерев’яних амулетах символів. Однак я досі була рішуче налаштована відвідати Альбракам. Саме тому після звітування перед його величністю попросила слугу відшукати Роввана.

— Маєш такий вигляд, наче тебе той глист щойно пережував і виплюнув, — Моріс із його сумнівними компліментами намалювався неждано-негадано.

Він виринув з-за рогу, коли я в гордій самотності прямувала коридором першого поверху просто до виходу. Мені повідомили, що його високість попросив там дочекатися його.

— То був черв’як, — скривилась, не сповільнивши ходи й понадіявшись, що неприємний співрозмовник відчепиться, — і ти б усцявся, якби побачив його наживо.

Встрягати в чергову суперечку з Матіусом у мене не було ні сил, ні настрою. На відміну від нього, минулої ночі я не виспалась і сьогодні весь день замість бездільного спостереження за натовпом ганяла замком, як навіжена, й мучила лезом власні вени, безупинно цідячи з них кров, як із корови молоко.

— Проти магії я безсилий. Так само як наші король, королева, принц і вбита служниця, — чоловік наздогнав мене до заздрісного енергійним кроком і надокучливою п’явкою прилаштувався збоку. — А та істота, яка вчора напала на вас, була творінням рук особливого Обдарованого, ти сама визнала, що це найімовірніший з можливих варіантів.

Найімовірніший з можливих варіантів — це гіпотеза про те, що той черв’як був даймоном, якого я шукаю. Але перевірити це зараз не вийде, бо я втратила його слід. Про що Морісу, авжеж, знати не можна. Тому нехай вірить, у що хоче.

— Ти як людина розумна мала б усвідомлювати, що це все означає, — Матіус схопив мене за лікоть і змусив зупинитися. Його погляд зробився жорстким, як наждачний папір. — Замком вільно розгулює незареєстрований особливий, що є безсуперечним порушенням одного з перших і фундаментальних королівських наказів. А це вже не просто злочин, це зрада, бунт проти корони, який варто знищити в зародку.

До мене почало поволі доходити, куди він хилить, і я захвилювалась, що ці безпідставні висновки спричиняться до серйозних наслідків, які розрулити буде ох як не просто.

— Не роби цього. Не чини здуру, бо розпалиш ще одну війну. У нас немає доказів зради, і злочинні дії одного виродка не можна трактувати, як бунт…

— Він не один — ти сама нещодавно це говорила і, як бачимо, мала рацію, — грубо обірвав мене чоловік. — Наш убивця і його спільник — обоє Обдаровані. І обоє постали проти Корони: вбили королеву, викрали спадкоємця, двічі зазіхнули на життя його високості. А що ще важливіше: цих виродків насправді може бути набагато більше. У замку сотні Обдарованих, і кожен з них може виявитися зрадником. Добросердність короля, зрештою, вилізла йому боком, і тепер, коли він засвоїв цей урок, прийшов час усе змінити.

Мій шлунок стиснувся від нехорошого передчуття. Намагаючись не виказати жодним чином своєї схвильованості, обережно поцікавилася:

— Морісе, що ти, бляха, задумав?

Чоловік відпустив мою руку й відступив. Його плечі розслабились, а сам він, не стримавши злорадної посмішки, розвів невимушено руками.

— Нічого особливого, просто допоміг королю зрозуміти його помилки та вчинити правильно. Переконайся, що ти нічого не забула, Клоренс. Навряд чи тобі вдасться повернутися сюди найближчим часом.

Підполковник розвернувся, намірившись полишити мене, але цього разу я перегородила йому дорогу й буквально гаркнула:

— Про що ти?

— Розголошувати завчасно таку інформацію проти правил, та, позаяк ми з тобою старі друзі, зроблю для тебе виняток. Незабаром король видасть наказ ув’язнити й допитати кожного Обдарованого, що хоч якось причетний до королівського двору. Слуги, варта, радники — усі, хто володіє магією, віднині під підозрою. Ніхто з них не зможе більше ввійти до замку, тож і тобі тепер сюди дорога буде закрита.