Доторкнувшись до істини

Плекаючи надії на світле майбутнє, ми споглядаємо туманну далечінь, як далекий та не звіданий альбіон можливого, що глибоко схований за межею часу.

Наші далекі предки, лишили нам мудрість, яку вони дбали тисячі поколінь, і яку ми так швидко забули. В цьому винні лише ми самі. Самі прирікаємо колись квітучу імперію Атлантів на ганебне, та принизливе існування в світі де все брудне, де світлий Бог жорстокий та цинічний, а його учні самі вже не розуміють хто вони. Моя доля бути слугою темряви, і хтось з читачів скаже «да як ти можеш», «Ти на стороні зла», «Якийсь сатаніст»… Якщо Ви так думаєте, то ваш розум ще більш туманний ніж найвищі гори світу. Можете закривати книгу, Вам далі буде не цікаво, так як ви навіть не допускаєте можливості протилежностей, обману і банального не розуміння ситуації. Ви дивитесь на калюжу та споглядаєте лише бруд, багнюку, і в кращому випадку своє відображення. Лише одиниці в бруді знайдуть золото, в багнюці істину, а собі ПРАВДУ.

      Доволі просте слово, але наскільки воно глибоке, дике та незрозуміле.

В цьому світі все відносне, і я сподіваюсь, що Ви до цього вже звикли. Правда для однієї чи кількох людей обернеться брехнею для інших незважаючи навіть на те що вони будуть промовлені в одному місці і той самий час. Різниця полягає в сприйнятті, чистоті та наповненості твого «Каменя Істини», в  глибині розуміння себе та світу довкола.

Тільки істинно мудрі люди найчастіше говорять що вони не знають…. Їх з середини з’їдають сумніви мудрості, вони занадто багато розуміють щоб робити точні та однозначні висновки. Вони не віруючі і не атеїсти, Вони не розумні і не дурні, Вони не сильні і не слабкі, їх душі спокійні, а розум холодний, Вони ненавидять дурість, ВОНИ  БАЛАНС ЦЬОГО СВІТУ.