Посмішка в об’єктиві: Таємниця старої фотозони
Пролог
— Марто, дивись, яка крута маска! — Уляна начепила величезні окуляри з пір’ям. — Сфотографуй мене!
Марта навела телефон на сестру. Екран на мить засвітився дивним фіолетовим світлом.
Чик!
— Ой, — Марта нахмурилася, дивлячись на знімок. — Уля, ти чому не посміхалася?
— Я посміхалася! Дуже широко! — заперечила молодша сестра.
Але на фото Уляна виглядала так, ніби її охопив смертельний жах. А за її спиною, у відображенні дзеркальної кулі, виднілася висока постать у чорному фраку. У нього не було очей — лише великий скляний об'єктив прямо посеред голови, який був спрямований на дівчат.
— Там хтось є... — прошепотіла Марта.
Вона підняла очі від екрана, але фотозона була порожньою. Тільки кільцева лампа над ними почала дивно блимати, нагадуючи азбуку Морзе.
Раптом усі кольори в ТРЦ почали тьмяніти. Яскраві вітрини стали сірими, а Уляна відчула, що її губи стали важкими, наче вони були зроблені з гіпсу. Вона спробувала посміхнутися знову, але її обличчя залишилося кам'яним.
З великої дерев'яної камери виліз довгий, схожий на дріт палець і натиснув кнопку «Пуск».
#254 в Містика/Жахи
Відредаговано: 21.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
