Розділ 1. Фея, Що Приходить Без Дзвіночків.

  Анотація 

  Лідія працює у дитячій стоматології. Вона не має чарівної палички, лише дзеркальце, пінцет і залізні нерви. Та після кількох дивних ночей з пір'їною під подушкою і ароматом м'яти у повітрі, Лідія починає підозрювати, що стала феєю. Зубною.

  Її нова робота - збирати дитячі зубки, приносити солодкі сни й не спалитися перед сусідами.

  А ще - не закохатися у свого колегу, загадкового стоматолога з поглядом, у якому навіть карієс би розтанув.

  І поки інші феї роздають блискітки, Лідія роздає посмішки - справжні, живі, і, можливо, одну лише для нього.

Бо навіть зубна фея заслуговує на щасливу історію кохання.

  Пролог

  Коли Ніч падає на Місто, стоматологи сплять спокійно. Усі крім Лідії.

  Вона лежить, слухаючи, як за вікном шумить вітер, і намагається не думати про те, чому під її подушкою вже третю Ніч поспіль лежить пір'їна. Не пухова, не від куртки - справжня, тонка, з ніжним відблиском.

  У клініці все просто: дитина втрачає зуб, отримує посмішку й наклейку "Я був хоробрим!" Але вдома... вдома починається щось дивне. Зникають чайні ложки ( наче хтось ними розмішує зорі), блимає світло, а з її халата сиплеться дрібний блискучий пил - якби не кава, вона б подумала, що це чарівність.

  Тієї ночі вона прокинулася від відчуття, що хтось торкнувся її щоки. Теплий, м'який дотик

-шепіт, майже не чутний:

-Дякую, що ти не дала мені боятися.

  Лідія підскочила, ввімкнула світло - і побачила лише порожнечу та маленьку срібну монетку на тумбі.

  Вона довго стояла, розгублена й напівсонна, поки не зрозуміла найстрашнішого: вона ж ніколи не залишала дітям монетки.

Ніхто ніколи не бачив її насправді. Та у квартирі на вулиці Старих Лип усі знали, що фея існує. Не та, що у блиску й рожевих платтячках. Ні. Її ніхто не чув, коли вона приходила - тільки вранці на підвіконні залишалася крихта пилу, схожа на розсипану муку, і запах м'яти.

  Лідія працювала медсестрою у дитячій стоматології. Вона звикла до дитячих сліз і до того, як батьки ніяково кажуть: "Скажи дякую тьоті, вона ж не боляче!" Увечері вона знімала халат й шла додому крізь темний парк і здавалося - хтось іде поруч, тихо шелестить крильми.

  Одного разу вона помітила дивне. Діти, які плакали після видалення зубів, засинали спокійно - і вранці розповідали, що до них прилітала фея. Але кожна дитина описувала її по - іншому. Одна казала - з волоссям кольору попелу. Інша, що її очі світяться, як місяць у воді. А один хлопчик прошепотів: - Вона схожа на вас, тьотю Лідіє.

  Відтоді Лідія щоночі прокидалася й знаходила під своїм ліжком білу пір'їну. Вона не пам'ятала, що колись літала. Та іноді, коли усміхалася у дзеркалі з'являвся відблиск наче від крил.

  Фея Зубів не завжди народжується з пилу й світла. Інколи - із жінки, що занадто сильно хоче, щоб діти не боялися болю.