Частина 7

 А ось і сам ринок. Запахи, крики, штовханина, шум, гамір, невдоволені обличчя... Народу, як зазвичай, — не проштовхнутися. Спробуй-но знайди у такому тлумі потрібну тобі людину, та ще й дитину, що шмигає туди-сюди.

 Думав, доведеться надовго тут застрягти, але несподівано, наче на замовлення, біля одного порожнього прилавка серед компанії безпритульних, навіть не придивляючись, одразу вгледів потрібного мені хлопчиська. Спритний Чом сидів на дерев’яному настилі й про щось голосно, нікого не соромлячись, розповідав своїй малолітній зграї, час від часу викликаючи вибухи реготом. Простий люд, та й не тільки, намагався оминати ряд, де розташувалася ця компанія. Тому, пройшовши кілька кроків і зупинившись метрів за три-чотири від малих, я опинився на абсолютно порожньому п’ятачку, що мені й було потрібно.

 — Гей, Чум! Підійди-но, справа є! — крикнув я мало не на весь ринок.

 Компанія неповнолітніх притихла і потихеньку почала розступатися, коли той, припинивши гойдати ногами, зістрибнув із прилавка та зробив пару кроків мені назустріч.

 — Взагалі-то мене звати Спритний Чом, якщо ти не знав або підзабув. Чого тобі, Стрілку?

 — Спритний, не спритний, як на мене, хоч Заспаний Слимак. Я кажу — сюди йди, поговорити треба.

 — Нема мені про що з тобою говорити, Стрілку. Кажуть, ти з лягавими знаєшся, а в мене на них та їхніх посіпак алергія. Тож іди куди йшов і дай мені спокій, — з глузливою посмішкою промовив малий, ще й плюнувши перед собою на землю.

 — Ну гляди: якщо сам підійдеш — то ми по-людськи владнаємо наші справи, і гуляй собі. Ну, а якщо ні — ми все одно їх владнаємо, але тоді ти вже при всіх будеш сопливо вити, як перелякане дівчисько, втупившись очима в землю і хапаючись руками за відірвані вуха.

 — Щоб відірвати мені вуха, тобі спочатку треба мене наздогнати. Тільки чи не заслабкий ти в колінах для такої справи?

 — Я все сказав, Чеме. А тепер рахую до десяти. Раз…

 — Я Спритний Чом, і ніяк інакше! — крикнув хлопець і з дивовижною легкістю перестрибнув прилавок, немов вітер полетівши в бік виходу з ринку.

 Продовжуючи рахувати та навіть не зрушивши з місця, я відсканував обличчя безпритульного, ввів його в рядок пошуку і, коли на карті замиготів червоний маркер, задоволено усміхнувся.

 — Дев'ять, десять! — закінчивши рахувати, я просто з місця рвонув із такою швидкістю, що за мною знявся чималий стовп пилу, а коли він осів — мене вже й близько не було в межах видимості.

 Відлік дозволив Чому відірватися на добрих півтора кілометра, і, якби не мітка стеження, я б уже давно втратив його з поля зору. Зате мій передстартовий ривок дозволив скоротити цю відстань удвічі, і, слідуючи карті, я почав наздоганяти малолітнього бешкетника. Не буду хвалитися, що забіг дався мені легко. Видно, ті, хто розробляв цю модифікацію людських параметрів, були професіоналами своєї справи, — але це якщо до кінця року у Спритного Чома не виростуть на лобі роги від побічних ефектів. А так, навіть незважаючи на мої високо «підняти» параметри швидкості, відстань між нами скорочувалася набагато повільніше, ніж мені хотілося б.

 Найцікавіше, що пацан, тікаючи, намагатися триматися найбільш людних вулиць, щоб наприкінці гонки якомога більше народу стало свідком моєї ганьби. Наше переслідування все більше починає нагадувати популярний у публіки марафонський забіг — практично така ж величезна кількість народу зупинялася на краю тротуарів і починала голосно підбадьорювати своїх фаворитів. Багато хто «вболівав» за мене, але були й ті, хто вболівав за хлопчика, що тікав. Цікаво, а чому ж за нього вболівають, адже цей пройдисвіт вже до вечора може зрізати гаманець у будь-кого зі своїх так званих «фанатів» і не кліпне оком. А як він любить кожного зустрічного-поперечного, хто йому не сподобається, підколювати уїдливим слівцем! А якщо хтось почне обурюватися, то ще й послати може — далеко і в неприємне місце. Тоді чому ж так завзято кричати йому слова підтримки — хіба що від давньої нелюбові місцевих до системних, яка не вщухає і до цього дня.

 А малий, не позбавлений марнославства, почувши схвальні вигуки на свою адресу, ще й всілікі викрутаси дорогою почав витворяти. То кульбіт якийсь викрутить, то спритним перекидом перестрибне через раптові перешкоди, а на одному людному повороті дуже вправно проскочив під колесами екіпажу, коли той проїжджав повз. Молодець, нічого не скажеш, ще б не крав. Але якщо тринадцятирічний хлопчина такий марнославний і чванливий, то мені сама Система веліла!

 Як тільки попереду з'явилося наступне перехрестя, я, прискорившись по максимуму, на повній швидкості в стрибку влетів у відкрите вікно карети, що проїжджала повз, і за частку секунди вискочив з протилежного. А до того ж, не зменшуючи швидкості, опустившись на дорогу і відштовхнувшись від дорожнього покриття, ще й через якийсь тарантас перескочив, та не просто так, а з акробатичним вивертом — бо спритності вистачало. Народ на тротуарах захоплено загорлав і почав махати руками.

 Чом, почувши радісні вітання, але вже не в його бік, стурбовано обернувся і, побачивши мене всього в парі десятків метрів позаду, нахмурився. Потім швидко дістав щось з кишені, приклав до рота і в одну мить влив це «щось» собі в рот. Тоді махнув рукою, викинувши невідому штуку вбік, і рвонув вперед зі швидкістю гоночного автомобіля. Я, не зменшуючи швидкості, на ходу підхопив викинутий предмет, який виявився вже знайомою мені колбочкою, тільки із залишками рідини вже коричневого кольору. Ну що ж, чогось подібного я і чекав.

 Спритний Чом, побачивши, що я його практично наздогнав, вирішив скористатися останнім аргументом і випив зілля швидкості, думаючи, що тепер я точно відстану. Але я теж не дурень і теж вирішив про всяк випадок заздалегідь підстрахуватися. Тому по дорозі на ринок забіг у першу-ліпшу крамницю з різноманітними еліксирами та екстрактами й, не шкодуючи грошей, купив найдорожче наявне в продажу зілля швидкості, яке на цілих десять хвилин підвищувало поточну характеристику на двадцять п'ять відсотків. Ну і, природно, як тільки хлопчина перестав грати чесно і застосував допінг, я одразу скористався своїм правом на шахер-махер і, випивши безсмачну субстанцію, здригнувшись, як від доброї порції спирту, помчав вперед зі швидкістю ракети.