Частина 7

 — Доброго дня, полковнику. Ви мене начебто знаєте, хоча ми й не знайомі. Мене звати Еех, і це я не зітхаю, це ім’я у мене таке. Капітан Анна з вашого відділу веліла вам передати ваш портфель, який ви забули на роботі. До побачення, радий був познайомитися. Одужуйте, — відтарабанив я і, всунувши йому в руки саквояж, повернувся до виходу.

 — Зачекайте, юначе, чому ви так поспішаєте? Може, зайдете? Моя дружина якраз взялася готувати свої фірмові кекси, хоча теж кепсько почувається. Але що ви хочете? Осінь. Час протягів, холодних вітрів і дощових днів. Похмура і тужлива пора року. А чому ж сама Анечка не зайшла?

 — Та ось теж щось прихворіла, ледве на ногах стоїть. Тому й поспішаємо, бо хочемо дорогою до аптеки заїхати, взяти щось від застуди.

 — А ось тут ви якраз за адресою забігли! Я вам зараз дам пляшечку чудодійного засобу, він у нас із покоління в покоління передається. Застуду за пару днів як рукою знімає.

 «Ага, по тобі й видно, ще день-два — і цей чудодійний еліксир змінить власника», — подумав я, дивлячись, як дядька знову скрутило в дикому нападі кашлю. Я відійшов трохи подалі — хоч би сам не заразився і заразу додому не приніс, там же жінки і діти малі. Якось Айболита знову кликати не хочеться.

 — Та ви не стійте в дверях, юначе, проходьте до будинку і двері, будь ласка, зачиніть за собою, а то протяги дикі. Он як мене підкосило. Зараз я вам принесу пляшечку з настоянкою, у мене якраз розлито, а ви поки пригощайтеся кексами та Ані не забудьте прихопити. Гей, Тиша, що ти там завмерла немов істукан? Привітайся з юнаком і своїми смаколиками пригости, а я через секунду приєднаюся до вас.

 Сказав і втік кудись в іншу кімнату. А я, пройшовши досить велику веранду, опинився у величезній вітальні з таким же великим столом посередині, розрахованим на дванадцять осіб. Хоча, можливо, він ще й розкладався завдовжки, щоб умістити якомога більше гостей, — на щастя, місця не бракувало.

 Далі виднілася кухня, теж солідного метражу, відгороджена від вітальні довгою барною стійкою, під якою стояло чотири високі табурети. Судячи з усього, полковник — любитель закинути за комір. Хоча чому б і ні, живе в достатку: он одна тільки вітальня з кухнею — як уся моя та Баффінова квартири разом узяті, та ще й з коридором на додачу.

 Але тут справа тільки цими приміщеннями не обмежувалася: по периметру виднілися ще три різних двостулкових дверей, що вели невідомо куди, та широкі сходи, які піднімалися на другий поверх із терасою, що обрамляла половину будинку, і теж як мінімум із двома парами дверей. Загалом, є де розгулятися.

 Гаразд. Подивився і досить, мені таких здорових апартаментів поки не треба — що там робити, в хованки грати? Підійшов до барної стійки, щоб поговорити з дружиною полковника, яка чомусь як стояла нерухомо, так і залишилася стояти. Може, жінка вже у літах, тому й випадково задрімала біля плити, нанюхавшись своїх кексиків? Треба якось привернути її увагу.

 — Мадам Тиш, з вами все гаразд? — постукав я кісточками пальців по барній стійці, сподіваючись, що зараз до мене повернеться миловидна літня жінка і зі збентеженою посмішкою почне вибачатися за випадкову прикрість.

 Але натомість ривком обернулося перекошене люттю посиніле обличчя з білястими очима і, не зволікаючи, кинулося в мій бік, гарчачи і незграбно розмахуючи лапищами. Добре, що між нами була барна стійка, і я встиг одним махом витягнути свій револьвер та вистрілити мерцю в голову, одним пострілом рознісши череп на друзки. Спрацювало вміння від руни вогню, що разом з пострілом кулі випалювало дірку діаметром з кулак дорослого чоловіка. Ну а у випадку з головою навпроти, то інфікована взагалі залишилася без неї. Тіло гепнулося кудись вниз, а по кухонній плитці так і залишилося стікати криваве шмаття.

 — Громадянине полковник, тут з вашою дружиною неприємність вийшла! Тільки я в цьому не винен! — закричав я, помаленьку відступаючи до дверей, а для безпеки виставивши вільну руку назад, щоб випадково ні на що не напоротися і не впасти.

 І тут ззаду щось як рикне, та як вчепиться мені в руку — я мало не матюкнувся на всю хату. Миттю обернувшись, побачив, що це сам господар, який, теж перетворившись на мерця, вчепився мені зубами в пальці. Я прямо наяву побачив, як він відхоплює мені мої дорогоцінні пальці і як я, бризкаючи на всі боки кров'ю, вискакую на вулицю, лякаючи перехожих.

 Але тут, мабуть, спрацював мій покращений захист, бо скільки б полковник не намагався відгризти від мене шматок руки, нічого у нього не виходило. Тому, припинивши панікувати, я швидко навів на нього дуло і натиснув на спусковий гачок. Ефект вийшов, як і з дружиною — голова на друзки, тільки щелепа залишилася висіти на моїх пальцях. Спробував було її струсити, та куди там — вчепилася намертво.

 Трясучи рукою, щоб позбутися гидоти, я краєм ока помітив, як з рук трупа випала невелика пляшечка з коричневою рідиною і покотилася просто до моїх ніг. Машинально піднявши її (ану ж бо, де знадобиться), сунув у кишеню і повернувся до виходу, щоб покликати Аню. І тут понеслося.

 Зомбаки ринулися в мій бік з усіх дверей та отворів — десятками. До речі, з другого поверху також: там вони не просто бігли, гади, — а, не замислюючись, стрибали на мене просто з балкона. Промахувалися, бо я теж не стояв на місці, ламали собі та товаришам, що бігли внизу, руки-ноги, але продовжували атакувати із властивою їм люттю. Ну а далі вже я, увійшовши в азарт, почав зменшувати їхнє поголів’я зі швидкістю блискавки, на додачу активувавши «Стелс».

 Стрибаючи то на величезний гостьовий стіл, з нього назад на підлогу, потім махнувши через барну стійку, а далі в суміжну кімнату, поєднану з вітальнею, я, не перестаючи, палив по численних зомбі, а вірна пилка, що літала поруч, половинила їх не гірше за мене.

 Далі довелося відступати в наступну кімнату, тому що зомбі ставало все більше й більше. Тут я спробував був «махнути» у вікно, щоб розширити простір для ведення бою, але лише боляче вдарився об тверде скло, від чого мало не відлетів до мерців просто в лапи. Вирішив далі пробиватися до дверей — ану ж бо, там пощастить і вдасться вискочити на вулицю, а вже на просторі влаштувати зомбі справжній апокаліпсис.