Розділ шостий

 Сплю я, і сниться мені сон, ніби переді мною безліч доріг і на кожній хтось стоїть та й манить мене до себе. На одній Сама́й, на другій Аня, на третій Івілі, далі Баффі та ще багато хто, а я такий стою на роздоріжжі й годую задоволену П’яточку рафінадом.

 Розплющую очі — хоп, наяву теж П’яточка: видерлася мені на груди й дивиться невідривно в обличчя, мабуть, чекаючи, поки прокинуся. Ну що ж — дочекалася. На годиннику, звісно, лише шоста ранку, що підтвердив гучний набат годинника на ратуші, який остаточно розвіяв залишки сну.

 — Тобі чого? — питаю у ранньої пташки.

 Дивлюся, злізла з мене і метнулася під подушку, зарившись туди з головою і щось намацуючи руками. За мить вискочила і з усмішкою до вух простягає мне гребінець.

 — Жабенятко, цей предмет зараз ні тобі, ні мені нафіг не потрібен. З тієї простої причини, що у нас обох відсутнє волосся.

 — Ши-ши? — хитрющі оченята, вже не такі запалі, дивляться віддано й із обожнюванням, а ручкою мала невміло намагається повторити на собі те, що їй треба, шкребучи гребінцем по шкірі лисої голови.

 Ну, схоже, пам'ять починає повертатися, раз згадала про наші ранкові розчісування, що не може не радувати. Аби не зупиняти процес відновлення мозкової діяльності, довелося вставати, щоб, усівшись на ліжку і посадивши малу на коліна, почати легенько водити гребінцем по лисій голові. На диво, навіть така імітація процедури розчісування викликала у дівчинки неймовірне захоплення. Стиснувши кулачки і втягнувши голову в плечі, вона сиділа не рухаючись, заплющивши очі, і лише задоволено вуркотіла, роззявивши рота, з куточка якого текла слина. Час від часу її проймало легке тремтіння, від якого вона видавала тоненьке «і-і-і», пускаючи слинку ще більше. Що ж, ранкова релаксація теж має зробити свій внесок в одужання, і якщо для цього доведеться вставати о шостій ранку — значить, я стану жайворонком.

 Наше заняття перервала Сама́й, яка теж прокинулася рано і вирішила тихенько зазирнути до нас, напевно, з метою впевнитися, що я не навчаю малу ще якимось собачим трюкам.

 — Ой, а ви вже не спите? Доброго ранку! А що це ви таке робите? — побачивши, що всі вже на ногах, дівчина вільно відчинила двері і, підійшовши до ліжка, присіла поруч, поклавши мені голову на плече.

 — Волосся розчісуємо, хіба не бачиш?

 — Якби я не знала тебе і малечу так, як знаю зараз, то подумала б, що ви досить-таки дивна парочка, і вас щонайменше варто уникати.

 — А дізнавшись, зрозуміла б, що ми адекватніші за більшість із тих, хто раніше тебе оточував. До речі, а чому ти дивуєшся? Тобі мати що, ніколи в дитинстві волосся не розчісувала, чи ти такого не робиш Самі?

 — Звісно ж, моя мама завжди розчісувала мені волосся, і те саме я роблю з донькою, і так — це приємно. Але ключове слово тут — волосся. А у вас, вибач, але…

 — Це називається релаксація або, по-простому, масаж голови. Щоправда, він робиться пальцями рук або спеціальними пристроями, але якщо жабенятку подобається так, то чому б і не зробити їй приємне у такий ось дивний спосіб? Чим би дитина не тішилася, аби голови не морочила.

 — А чому ти мені ніколи не робив масажу голови, якщо це так приємно?

 — Та я не вмію, хіба тільки волосся можу розчесати, але найкраще сходити в один із ваших косметичних салонів, там наче практикують таке.

 — Якщо чесно, то я там ще жодного разу не бувала. Та й хто б мене туди повів? Подруг не маю, у колишнього чоловіка навіть на нову сукню не можна було допроситися, навіть коли стара вже зовсім зносилася й була залатана до дірок. А вже на якісь там салони краси й поготів. А просто самій піти — надто дороге для мене задоволення.

 — Так це ж чудово! Я маю на увазі, що несподівано з'явився привід зробити тобі сюрприз у вигляді відвідування цього закладу з повним спектром послуг.

 — Ой, правда? Ти зробиш мені такий подарунок?

 «Пррф», «Хі-хі».

 — Так, Сам, про салони потім! Здається, П'яточка готується піднести сюрприз нам. Тягни горщик з-під ліжка, а я поки розповию засранку.

 Після всіх ранкових процедур і обмивань, наївшись досхочу, я повідомив Сама́й, що мені треба терміново відлучитися на деякий час до міста, щоб відвідати департамент юстиції у своїх справах і, можливо, дізнатися якісь новини про її доньку, а точніше — про процес повернення дівчинки в нашу сім'ю. Тому було б просто чудово, якби вона доглянула малу. Дівчина легко погодилася, водночас заявивши, що присвятить цей час належному навчанню дівчинки, по-новому прищеплюючи загальнолюдські цінності — на відміну від декого.

 Але, йдучи, я все ж шепнув їй на вушко, куди сховав коробочку з рафінадом на випадок, якщо ці самі цінності виявляться для малої не такими вже й значущими. Потім поцілував її у губи, нахилився, цьомкнув у обидві запалі щічки П'яточку і побіг до виходу, так і не побачивши, як мала з ошелешеним виразом обличчя дивиться мені вслід, та ще й роззявивши рота.

 — Здоров, Степанов! Як життя ментівське? Бандитів ловиш чи глухарями обвиснув, як новорічна ялинка іграшками? Гей, а де бутерброди?

 — Які бутерброди? Ти ж, напевно, ледь від столу відірвався і вже знову їсти просиш.

 — Яке «ледь»! Поки зібрався, поки приїхав, поки туди-сюди, а організм молодий, росте, то й вимагає посиленого харчування. От був би я вашим начальником, насамперед організував би нормальну їдальню з п'ятиразовим харчуванням, бо ситий поліцейський хабара не візьме і про їжу думати не стане, а весь у справи зариється.

 — Або, об’ївшись, тільки спати захоче. До речі, про начальника: маєш можливість претендувати на посаду керівника департаменту юстиції. Нинішньому оголошено підозру у низці тяжких злочинів, і на час розслідування він тимчасово відсторонений від своїх обов'язків.

 — Опа-ча, яка гарна новина! А хто ще?

 — Начальник департаменту очищення, якому вже оголошено підозру і який перебуває під арештом. Він повністю покаявся у своїх гріхах, та ще й зі слідством співпрацював, здавши всіх своїх спільників із потрохами.