Частина 8

 Поки Сама́я накривала на стіл, гримаючи тарілками та ложками, я витягнув спідліжка вкритий шаром пилу горщик, здув пил із кришки й потягнув його до вимитого кутка. Поставив, відкрив кришку і зробив невеликий запрошувальний жест рукою, мовляв, давайте, мадам, сідайте. А та постояла, подивилася на мене з відкритим ротом, потім гепнулася голим задом на підлогу й, схопивши свою праву ногу, почала кусати її за пальці. Ну і що ти будеш з нею робити! Довелося за пахви підняти з підлоги і самому посадити на білий «трон».

 Правда, я забув, що вона за два тижні ще більше схудла, і отвір горщика виявився вже трохи завеликим для її виснаженої дупці. Тому, щойно вмостив задом на ємність, мала одразу провалилася всередину, склавшись навпіл, та так, що худенькі ніжки закинуло вгору за вуха. П'яточка, заскигливши, спробувала вилізти самостійно, силкуючись і пихкаючи одночасно, та ще й розхитуючись уліво-вправо, як на гойдалці, видаючи при цьому гучний стукіт, чутний на всю хату. Та куди там, зад добряче застряг у посудині, а її спроби тільки погіршували ситуацію.

 Зате мене ця сцена так розвеселила, що я, не поспішаючи рятувати застряглу дитину, почав знімати з нею відео. Ну звичайно, мала, побачивши марність своїх зусиль, відразу заголосила своє стандартне «іу-іу-іу», тарабанячи нещасним горщиком ще голосніше, на що в кімнату знову влетіла незадоволена Сам і, побачивши те, що сталося, відразу ж накинулася на мене.

 — Ну ось що ти знову витворяєш? — заголосила дівчина, але вже без крику, тому що, побачивши таке диво в горщику, їй, напевно, самій захотілося розсміятися. Проте вона змогла стриматися — мабуть, щоб не засмучувати малу і не давати мені приводу розважатися далі.

 Але долі, напевно, теж стало смішно, і вона вирішила продовжити веселощі. П'яточка, якій ніяк не вдавалося вибратися, попри всі марні спроби, так розхитала горщик, що він узяв та й перекинувся на бік, ще й прокотився по колу, поки не вперся в ручку. Прокотився він разом із малечею, чергуючи перед нашими очима то ніжки, то потилицю, то знову ніжки, то потилицю, поки не зупинився головою донизу. Це було настільки кумедне видовище, що навіть Сама́я не втрималася від сміху, хоча й миттю підлетіла виручати нещасну полонянку. Я ж взагалі звалився на ліжко, знемагаючи від реготу й раз за разом прокручуючи через інтерфейс Системи відео з дівчинкою, що котиться в горщику — спочатку вперед, потім відмотуючи назад.

 Сама́я, витягнувши П'яточку з пастки, поставила її на підлогу, притримуючи однією рукою за сорочечку, а іншою взялася поправляти посудину. Але мала, подумавши, що її зараз знову засунуть туди, зашипіла на горщик, вискнула і, вирвавшись, навкарачки спритно забігла під ліжко. Забившись там у найдальший куток, вона лише витріщала перелякані очі в наш бік, закопиливши нижню губу під передній зуб. Блін, вона й так не красуня, так ще й дурну звичку набула виставляти на загальний огляд свій єдиний нещасний зуб — прямо як Баба-Яга.

 — Стрілку, сміх сміхом, а як ми її тепер звідти витягнемо? Доведеться тобі лізти за нею.

 — Навіщо? Зараз відсуну ліжко й дістану зверху.

 Але щойно я посунув його, мала, зрозумівши, що тимчасовий сховок перестає бути надійним, блискавкою шмигнула в бік дверей, встигнувши проскочити між ніг у Сама́ї, і побігла в бік кухні.

 — Стрілку! Вона побігла на кухню, а там же все гаряче! Раптом ненавмисно перекине щось на себе! — вигукнула Сам і кинулася слідом.

 Ну і я, природно, за ними. Але коли ми опинилися на кухні, крім красиво сервірованого столу з купою гарячої їжі, що аж парувала, при вигляді якої мій живіт зрадницьки голосно загарчав, більше нікого не було видно.

 — А куди ж вона поділася? — розгублено запитала Сама́я, озираючись на всі боки.

 — Тсс… — приклав я палець до губ, вслухаючись у навколишні звуки.

 Спочатку почувся тільки тихий шурхіт, а за ним уже гучніший звук якоїсь метушні, і врешті з комори долинув гучний переляканий вереск, який перейшов у довге й відчайдушне щеняче скиглення:

 — Іу-іу-іу!

 — Вона там! — вигукнула Сам.

 — І як ти тільки здогадалася?

 — Не смішно! Біжи відчиняй, з нею, напевно, щось сталося!

 Відчиняти там, по суті, не було чого, тому що двері й так були прочинені — зовсім трохи, але П'яточці вистачило місця, щоб заскочити туди в пошуках сховку. Я, не роздумуючи, потягнув їх на себе, і перед нашими очима знову постало кумедне видовище, від чого я відновив відеозйомку.

 Малючка забігла в комору не просто так. Напевно, колись вона виявила, що одна з крайніх дощок була погано прибита, і якщо підняти її, дитині дрібної комплекції — а саме такою і була П'яточка — можна було легко забратися в підпілля. Куди воно вело далі, поки що було незрозуміло. Але, мабуть, саме так мала примудрялася тікати з повністю зачиненого будинку, щоб вискакувати напівголою на дорогу й зустрічати мене першою.

 Зараз же, згадавши, що вона таке вже проробляла, мала одразу кинулася до старої схованки. Ось тільки цього разу на іншому кінці дошки стояло напівпорожнє старе відро з різним мотлохом, яке давно треба було б викинути. Воно й зіграло вирішальну роль у затриманні втікачки. За старою пам'яттю підчепивши дошку, капосниця кинулася в рятівну дірку, але дошка під вагою відра спружинила назад, затиснувши бідоласі поперек так, що ні туди ні сюди. Голова з тулубом опинилися в запиленому підпіллі, а дві голі щуплі сіднички та пара худеньких ніжок, що безупинно дриґалися в повітрі, залишилися нагорі, аби добити мене вбивчо-відпадним видовищем.

 — Ну що ти знову смієшся, давай витягуй! Їй, напевно, боляче, — штовхнула мене в бік Сама́я.

 — А я просив її туди лізти? От нехай тепер посидить і подумає над своєю поведінкою, а ми пішли їсти, адже все холоне.

 — Іу-іу-іу!

 — Яке їсти! Давай витягуй, ця дошка їй зараз поперек зламає!

 — Та вона взагалі на неї не тисне, просто не дає пролізти, а ця гадина всього-навсього з переляку так верещить. Але якщо ти вже так наполегливо вмовляєш, обіцяючи мені всі задоволення цього світу... Ай! — знову отримавши замість задоволень кулачком у бік, я нахилився над вертким задом, щоб допомогти вибратися, але для початку вирішив провести роз'яснювальну бесіду. — Гей, втікач із Шоушенка, ану скажи-но мені, куди це ти мала намір утекти?