Частина 7

 Спати нам з Сам довелося окремо, тому що П'яточка, отримавши свою мізерну порцію, невдоволено почмакала губами, але все одно, більше нічого не отримавши, почала з люттю жувати бідну Мимру. Потім, схопивши її ротом за руку й підозріло глянувши на мене, чи не дивлюся в їхній бік, швидко запхала ту під подушку. Покрутившись навколо схованки й переконавшись, що лялька належним чином захована, сіла на зад, протяжно позіхнула, широко відкривши великий рот, так що я зміг на власні очі побачити всі три зуби. Потім, смачно прицмокуючи губами, діловито забралася до мене під пахву й, хвилину покрутившись та повертівшись, влаштовуючись зручніше, ще раз позіхнувши, моментально заснула, рівномірно засопівши носиком-картопелькою.

 Сама́я, тихо зайшовши до нас у кімнату, розчулено посміхнулася, побачивши, як затишно влаштувалася біля мене малючка, закинувши на мій живіт свою худеньку ніжку, на якій час від часу смішно ворушилися крихітні пальчики-горошинки. Намилувавшись нашою шедевральною парочкою, дівчина, спочатку поцілувавши мене, потім маленьку дитячу ніжку й махнувши на прощання рукою, пішла спати до себе. Але в дверях на мить повернулася в мій бік так, що в розрізі халата оголилася гладенька смаглява ніжка. Ну ось, тепер спробуй заснути. Ну, смаглявочка... ще потрапиш мені до рук.

 Ранок зустрів мене яскравими сонячними променями, що ледь проникали крізь нові фіранки, приємними запахами з кухні й не дуже приємними — з моєї кімнати. Не гаючи часу на потягування, я одразу підхопився з ліжка й почав оглядати його в очікуванні з самого ранку побачити на ньому незапланований «подарунок». Але крім знятої пелюшки, на щастя, так нічого і не виявив. Зате, слідуючи своєму нюху, натрапив на задристану підлогу в самому кутку кімнати, біля шафи. І, вже знаючи виконавця в обличчя, схопив пелюшку та пішов займатися виховним процесом.

 Брита наголо винуватиця ранкової підлості сиділа навпочіпки біля Сама́є, що метушилася біля плити, і віддано заглядала їй у руки, широко роззявивши рот, з краю якого стікала слина. Одягнена була, природно, в одну тільки біленьку сорочечку без найменших ознак іншої пелюшки. Дівчина, не обертаючись, але бічним зором помітивши мою появу, радісно защебетала:

 — Привіт, сонечко, йди швидко вмивайся і сідаймо їсти, я тут тобі таке приготувала! До речі, забігла Баффі, поставила на дитину ще одне Мале заклинання зцілення, потім оглянула її, сказала, що легені практично чисті, пара днів — і буде як новенька! А я заодно напоїла іншими зіллями й мікстурами. Жах як вередувала, ледве вмовила випити, довелося давати разом з їжею, сподіваюся, діарея вже минула. До речі, це ти їй пелюшку зняв? А чому іншу не надів, і чому попу малявці так погано помив, чи знову змушував її саму себе мити? А ти бачив, що сліди від побоїв практично наполовину зменшилися, і це за одну ту ніч, прямо чудеса творять наші цілителі!

 — Нічого, зараз нові з'являться!

 Сама́я, щось там перемішуючи та досипаючи, щебетала не замовкаючи, зовсім не бачачи мого виразу обличчя. Зате його добре помітила та, кому треба, тому що моя поява з похмурим виглядом і тим предметом, який я заборонив самостійно знімати, викликала в нижній частині приміщення деякий шухер.

 Спочатку мала, як ні в чому не бувало, повернулася на звук у мій бік, відразу закривши заслинений рот і при цьому смішно висунувши великий передній зубчик на нижню губу. Від цього її личко стало настільки кумедним, що я, не втримавшись, зафіксував це видовище на фото. Але потім, побачивши насуплений вираз обличчя і зняту пелюшку в моїй руці, вискнула й кинулася під стіл, де деякий час гриміла стільцями й тоненько дзявкала типу «іу-іу-іу», намагаючись знайти затишний сховок. Не знайшовши такого, вона зробила сміливу спробу на досить пристойній швидкості проскочити повз мене, тримаючись стіни, в бік кімнат, щоб уже там сховатися від справедливої відплати.

 Але куди їй проти моєї спритності. Капосниця була відразу ж схоплена за сорочечку і піднята високо в повітря. Від страху вона не припиняла свого бігу, але вже в повітрі, смішно загрібаючи одночасно і руками, і ногами.

 — Що сталося? Куди ти її поніс? — стурбовано «заквохтала» Сам, швидко витираючи руки кухонним рушником, щоб поспішити за нами.

 — Привчати до людської поведінки, а ще багато розмовляти, а принагідно — надерти вуха для кращого засвоєння матеріалу!

 — Я нічого не розумію...

 Але я вже увійшов до кімнати й попрямував до нещасливого кутка, побачивши який, мала почала ще відчайдушніше дзявкати. Поставивши негідницю на підлогу й повернувши обличчям до місця злочину, я суворо запитав:

 — Що це таке?

 Стоїть зараза, мовчить, втиснувши голову в плечі, час від часу злякано поглядаючи на мене. Склала ручки на животі та смикає пальчиками заслинену сорочку.

 — Я тебе питаю, чого дивишся? Я навіщо, чорт забирай, купував усі ці простирадла та з пелюшками возився, щоб ти мені, як псяча мама, в кутках гидила!

 — У-у-у, — захлюпавши носом, вона вказала пальчиком на підсохлу купу лайна.

— Я бачу, що у-у, ще й до біса! Що з цим робитимемо?

 Не витримав і, схопивши за вушко та несильно крутнувши для усвідомлення, підвів зовсім близько, та ще й нахилив для кращого ракурсу, щоб пройнялася. Пхинькання відразу перейшло в болісне шипіння з перекошеною мармизою. При цьому капосниця ще й спробувала дряпатися, та гострі кігтики були ще вчора обстрижені й тепер не становили жодної небезпеки. Але все ж, щоб не кортіло, ще раз крутнув нещасний хрящик, змусивши дівчинку вигнутися дугою й опустити руки.Тільки після цього, відпустивши вухо, але притримуючи за сорочечку, повернувся до Сама́є, яка щойно вбігла в кімнату і почала з порога давати мені прочухана:

 — Не смій їй нічого робити! Маленька ледь почала приходити до тями після того, що сталося. До того ж вона ще перебуває в пригніченому стані, і з нею треба поводитися обережно, щоб остаточно не порушити нестабільну психіку. Якщо щось там зламала або порвала — нічого, зашиємо, полагодимо, а ні — викинемо й купимо інше. Ах!.. Ти що, вже встиг їй вушко накрутити?.. Стрілку! Ти ненормальний?