Частина 6

 — Стрілку, скажи мені, чи є у тебе хоча б якісь мінімальні уявлення про мораль і порядність? — щойно ми переступили поріг нашої квартири, відразу ж узялася за моє виховання Сам. — Не можна ж так реагувати на прикрий казус під час роботи, який, між іншим, стався з нашої з тобою вини. Якби ти не напоїв дитину молоком, а я замість того, щоб відвертати від неї ніс, проконтролювала годування, нічого подібного б не сталося.
 — Ну ти й завуалювала ситуацію, просто як у книжці. А можна ще було ось так сказати: «Ну, людина трохи заплямувала свою репутацію, що ж над нею потішатися?» або «Ця пацієнтка залишила незабутній слід у його житті»!
 — Який же ти у мене дурник, — тільки й змогла сказати Сам, побачивши, що вчити мене життю — це все одно що битися головою об цегляну стіну.
 — Ну а що ти хотіла? Так, він чудово допоміг мені після важкого поранення й зараз допомагає, не вимагаючи оплати, але всі його старання нівелюються його безпардонним залицянням до тебе в моїй присутності. Нехай радіє, що ще по морді не отримав.
 — А що такого він зробив поганого? Вихований самотній чоловік галантно поводився й робив компліменти, сподіваюся, все ще симпатичній розлученій жінці, яка живе в статусі гувернантки у якогось системного Ееха. Що в цьому протиприродного? Адже офіційно ми так і сприймаємося людьми навколо, та й неофіційно недалеко втекли від цього статусу.
 — Ніфіга! А хто тебе нещодавно на морозиво водив?
 — Уті бозі мій, тобі що, гроші віддати?
 — До чого тут гроші, просто це було побачення. А ще я тобі квіти подарував, а їх абикому не дарують.
 — Чому не дарують? Дарують.

 — Гаразд, добре. Скажи сама, якими ти бачиш наші стосунки, як вони повинні виглядати у твоїх очах і очах навколишніх роззяв, щоб всім було зрозуміло, що ми пара. П'яточко, перестань псувати повітря, ти щойно й так своїм худим задом зіпсувала репутацію своєму лікарю.

 — Фу, давай відкриємо вікно! — замахала руками Сам. — А ти поки занеси її в кімнату, аби не продуло ще більше. Я зараз туди суміш принесу, нехай з'їсть пару ложечок.

 Пари ложечок їй було явно замало. П'яточка зжерла все за пару секунд і почала далі голосно прицмокувати, вимогливо дивлячись на Сама́є і простягаючи руку до порожньої ложки. Але, побачивши, що годування закінчилося і добавки не передбачається, спочатку скорчила сльозливу мармизу, потім, мабуть, згадавши, у кого знаходиться на руках, невдоволено глянула в мій бік, брикнула ніжкою і, відвернувши від мене голову, за пару секунд засопіла носом. Вона потихоньку занурювалася в глибокий сон, лише іноді перериваний гучним кашлем, який, до речі, став не таким жахливим.

 — Давай, поки вона спить, я одягну на неї сорочечку, якраз підібрала потрібний розмір, а ти зроби з простирадла пелюшку, як раніше робив. Тому що, як тільки піде на одужання, дівчинці захочеться бігати, як раніше, та й велика вже, щоб як немовля носити.

 — Ти не ухиляйся від відповіді, кажи, що мені робити: одружитися з тобою чи для початку розписати в окрузі всі паркани написами типу: «Еех + Сама́є = Кохання»?

 — Знаєш, мене б влаштували обидва варіанти в будь-якому порядку. Хоча один тхне хлоп'ячими пустощами, а іншого я, напевно, ще не скоро дочекаюся від тебе. Але бодай коли ми гуляємо або до когось приходимо в гості — тримай мене за руку. Знайомлячись, кажи, що я твоя майбутня дружина або просто дівчина. І взагалі на людях, та й удома теж, поводься як із коханою, а не як із випадковою знайомою, що несподівано опинилася разом із тобою в одному й тому ж місці.

 — Я зрозумів тебе, моя смугляночко, іди-но до мене. Я тебе зараз поцілую — по-справжньому, щоб не було жодних сумнівів у моїх почуттях до тебе, а потім трохи пожмакаю для закріплення успіху, — прошепотів я, тихо вкладаючи дитину на ліжко.

 — Тільки недовго, треба ще в аптеку забігти, там цілий список ліків. А ти простеж поки що, аби П'яточка не обкакалася.

 — Порадувала, називається! Ще й висловилася — простеж. Як за цим можна простежити, не в зад же їй заглядатися, прислухаючись, чи не гуде поїзд у тунелі? Тут одне з двох: вона або обгидить себе, або ні — це вже як пощастить.

 — Все буде добре, головне, що ми потроху збираємося разом під одним дахом. Я сподіваюся, незабаром і моя Самі приєднається до нас, і ми знову дружною галасливою родиною вирушимо в парк на гойдалки.

 На щастя, малявка батю не підвела — за цілу годину, поки Сама́є бігала за ліками, спала собі спокійно. Тільки одного разу, напевно, побачивши поганий сон, здригнулася, вигнулася дугою й тоненько заскиглила, широко розплющивши перелякані очі. Але побачивши мене, коли я схилився над нею, притихла, посміхнулася, блиснувши переднім зубчиком. І спросоння, хитаючись, немов п'яна, жваво вибралася з рушника, залізла до мене на коліна, а там, затишно влаштувавшись, згорнулася маленькою тремтячою грудочкою і, схопивши мою руку, поклала до себе на спинку та, так її й не відпускаючи, знову заснула.

 — Спи спокійно, жабеня, ти вдома, і, якщо що, я завжди поруч.

  Дзинь!

  (СИСТЕМА) Рішуче ставши на захист життя, одного з найвеличніших витворів Всесвіту, піклуючись про нього, попри величезні труднощі та перешкоди, тим самим ви стаєте на бік добра й справедливості. СИСТЕМА вважає, що ви вчинили Велике діяння на благо міста. Відповідно до цього, вам надається одне з трьох (на вибір) заохочень від міського муніципалітету:

 1. Повний комплект, стрілка (варіативно — від фіолетового до легендарного (сет)).

 2. Тримісячна знижка в розмірі 10% на весь асортимент товарів (як системних, так і місцевих) у всіх крамницях, магазинах і ринках міста. Сума придбаного товару або групи товарів не повинна перевищувати 1000 золотих монет.

 3. Один раз ви можете звернутися до міської муніципальної ради з проханням про послугу будь-якого профілю (крім тих, що несуть загрозу життю будь-яких живих істот (крім інфікованих), а також їх добробуту і душевній рівновазі). Вартість послуги не може перевищувати повноважень міського муніципалітету або 2000 золотих монет в грошовому еквіваленті.