Частина 4

 — Ну раз хочеш по-серйозному, то зараз буде тобі по-серйозному. Рідний, ти давай рушай, чого чекаєш, — гукнув я візника, перед тим як виписати цілительці прочухана. — Баффі, а ти чого так на мене злякано дивишся? Не бійся, бити не буду, тільки хочу нагадати, якщо ти забула, що ти як-не-як бойовий медик і, якщо в наступному рейді когось із нас цапне монстр та так, що кишки назовні, я не хочу, щоб у цей час ти валялася непритомна з перевернутими очима, а негайно підбігла, запхала їх усередину, заштопала, влила в рот зілля і подала запасний магазин. І не треба лякатися чи ображатися, я просто вказав тобі на твій недолік, який може негативно проявитися в наступному ж бою, такі речі обов'язково треба проговорювати заздалегідь, це стосується всіх і мене також. Тому що, злагоджені та грамотні дії в групі — прямий шлях до перемоги. Тож прийми, будь ласка, до уваги все сказане мною і зроби відповідні висновки, тим більше у тебе це добре виходить, взяти, наприклад, наш останній рейд, де ти на голову вище показала свої організаторські та командні навички. Я побачив чіткі та грамотні дії, прямі та ясні вказівки, раннє планування, знання обстановки, просто-таки запишався тобою, але, напевно, злегка наврочив.

 — В кінці трохи осоромилася, — тихо зауважила дівчина, вся червона від задоволення, напевно, зовсім забувши, що я взагалі-то їй прочухана виписую.

 — Ну це недолік багатьох, до речі, теж запам'ятай: жадібність до добра ніколи не доводить.

 — Так точно, мій генерале, ваші вказівки будуть прийняті на розгляд, з подальшими правильними висновками, — відрапортувала Баффі, при цьому випнувши прямо перед моїми очима свої соковиті груди.

 — Вільно, а тепер можеш поцілувати П'яточку.

 — Стрілку! — очі у дівчини зробилися великими і переляканими.

 — Ну тоді можеш поцілувати мене.

 — Стрілку! — очі Сама́ї стали великими й обуреними. — Чим лаяти Баффі, краще б подумав, що нам ще треба взяти для дівчинки, її старий одяг їй поки ніяк не підійде, вона занадто сильно схудла, і чим її годувати після такого голодування — поки невідомо, напевно, їй далеко не все можна.

 — Ну по-перше, мадам Сама́є, я не лаю Баффі, ми просто говоримо про роботу, до речі, надзвичайно небезпечну, а по-друге, зараз під'їде Айболить, разом оглянуть малу, зберуть консиліум і скажуть нам усе, що потрібно. Ну а щодо одягу — не думаю, що сьогодні-завтра він їй сильно знадобиться, напевно, поки відсипатися буде, а потім вирішимо.

 Під'їжджаючи до будинку, ми побачили, що на дорозі якраз навпроти стоїть карета з емблемою клану «Світлих» — обрис людини з німбом над головою і відповідною назвою по колу. Як тільки ми почали виходити, з неї одразу ж вискочив Айболить. У строгому костюмі з ідеальною зачіскою і докторським саквояжем він з ходу підбіг до нашого тарантаса і почав допомагати дамам спуститися на землю, галантно подаючи руку, при цьому ще й комплімент примудрившись втиснути:

 — Баффі, приємно знову бачити твоє усміхнене личко. Як справи на цілительській ниві? — такими словами він привітав лікарку, а далі, побачивши Сама́ю з дитиною на руках, взагалі заспівав соловейком. — Мадам! Я вперше маю честь споглядати таке прекрасне створіння. Я просто ошелешений вашою красою і витонченістю! Дозвольте мені для початку прийняти ваше дитя, а потім дозволю собі запропонувати свою руку для цілковитого сприяння безпечному сходженню вашого божественного образу на грішну землю.

 — Ти сам хоч зрозумів, що сказав? — запитав я в нього, теж простягуючи руку для сходження, але він тільки іронічно хмикнув і пішов за Сама́єю, підтримуючи ту під лікоть. Хам.

 — Слухай, Айболить, а чого у вас на емблемі людина з німбом, а ви зветеся «Світлі»? Було б правильніше — «Святі»? — запитав я в дока, наздогнавши його на доріжці, що вела до будинку.

 — Ми не святі, бо немає на грішній землі істинно святих. Просто мы прагнемо світла і в помислах, і в справах. До речі, ти зі своїми звершеннями у справі захисту людей був би вельми доречним у нашому клані.

 — Якби я вступив до вашого клану, то наступного дня в мужика на вашому гербі знизу виріс би хвіст.

 Баффі, яка йшла за нами, прикривши рукою рот, тоненько захихотіла. Ми з Айболитом як за командою повернулися в її бік, через що дівчина миттю знітилася, закашлялася, почервоніла і, відвернувшись, нагнулася, щоб зав'язати зав'язаний шнурок.

 — Слухай, а якщо ви віруючі, то чому вітаєте у себе людей із, так би мовити, нетрадиційною орієнтацією? — продовжив я набридати йому.

 — Ми не є вірянами в прямому сенсі, бо не проводимо жодних обрядів, пов'язаних із віросповіданням, не дотримуємося посту і хрестимося тільки за бажанням або велінням душі. Наш клан сповідує вільну любов, але не сприймає насильства між людьми.

 — Я зрозумів! Ви ці, як їх... «Діти квітів»: «Секс, свобода, рок-н-рол!». Хіпі — ось як таких, як ви, називали в мій час. Вони сповідували груповий секс, вільні стосунки, марихуану і жодних бійок. У результаті більше ніж половина замолоду повмирали від сифілісу та передозування.

 — Ти не зовсім правильно трактуєш мої слова, я е-е не так висловився, чи ти не так зрозумів... — я, напевно, за ці п'ять хвилин так задовбав бідолаху, що він уже не радий був, що погодився допомогти. — Знаєш, давай-но я скину тобі локацію нашого клану, і як вибереш час — приходь, поспілкуєшся з людьми, сам зрозумієш, що до чого. Олівія тобі привіт, до речі, передавала.

 Останню фразу він навмисно вимовив голосніше, щоб почула Сам, яка відійшла трохи вперед і відреагувала на його слова недобрим поглядом у мій бік. Ну а далі стало не до любовних розбірок, тому що в передпокої нас зустріла тітонька Полі, яка радісно защебетала, побачивши нашу дружну компанію, потім почервоніла від задоволення, почувши красномовні компліменти від ескулапа на свою адресу, і в кінці гепнулася на підлогу, повністю втративши притомність, коли, вирішивши посюсюкати з дитинкою, що була у Самаї на руках, ненароком заглянула в згорток.