Частина 3

 Повернувшись із продуктової крамниці в кепському настрої, я виклав нормальну їжу на стіл і, все ще згадуючи юродивого незлим тихим словом, почав готувати вечерю. Поки порався на кухні, на зв'язок вийшла Аня й почала розпитувати, як мої справи та що я роблю. Розповів усе як є, ще раз згадавши Василя «по матері», від чого дівчина аж зайшлася сміхом, пригадавши прислів'я про скупого, який завжди платить двічі. Ми ще трохи побалакали, а потім, побажавши одне одному доброї ночі, вийшли з чату.

 Гарненько наївшись і приготувавши собі швидкий перекус на ранок (адже вставати доведеться досвіта), я, сидячи на стільці, почав чекати на Баффі. Тому що збирався йти приймати вечірній душ, але хотів, аби вона як професіонал акуратно зняла з моїх подряпин старі пов'язки.

 Дівчина прийшла пізно і, здається, трохи напідпитку, бо її щоки яскраво почервоніли, а очі підозріло блищали.

 — Привіт, привіт! Чому не спиш? Я трохи затрималася, сам повинен розуміти: туди-сюди, поки поговорили з дівчатами про те, про се, і про завтрашній похід зокрема. Ти не уявляєш, як вони зраділи, почувши, що ти йдеш з нами, особливо Саті! А ще я тобі дещо купила, хотіла було по відеозв'язку порадитися, але ти чомусь був зайнятий... Зізнавайся, з ким розмовляв? А-а, знаю! Напевно, зі своєю коханою Анечкою. А ще кажеш, що я займаю у твоєму серці особливе місце... Брехун!

 — Звичайно ж, займаєш, і ще й яке, — примирливо підняв я руки. — Але мені здається, що ти трохи втомилася і тобі слід піти до себе спати. Не забувай, що завтра вранці нам рано вставати.

 — Ти що, виганяєш мене?! Ось тобі й людська вдячність! Я, розумієш, бігаю по всіх магазинах, шукаю йому наручі, щоб руки свої бідові вберіг, а він мене на вулицю виштовхує! Забирай свій одяг, і грошей мені жодних не треба, я не бідую, просто хочу до себе нормального людського ставлення!

 Із цими словами вона з плеча кинула на стіл шкіряні наручі з темно-коричневої шкіри, оздоблені різними випуклинами й рельєфним тисненням.

 Сама ж дівчина, навіть і не думаючи йти додому, сіла на стілець і почала скаржитися на життя, на самотність, а заразом і на мене — мовляв, тільки морочу їй голову своїми вульгарними натяками, а насправді зустрічаюся з зовсім іншими дівчатами. Мені довелося з добру пів години вислуховувати її п'яні теревені, поки надміру влитий в організм алкоголь не почав хилити її до сну.

 Довелося, як і минулого разу, тягти її до себе в спальню й, знявши верхній одяг, вкладати у своє ліжко. І як минулого разу, усвідомивши, що її роздягає хлопець, вона сама зірвала з себе решту речей і, залишившись в одних мереживних трусиках, кинулася до мене. Притисла мене до своїх шикарних грудей і впала спиною на ліжко, потягнувши за собою. А далі, вигинаючись та стогнучи, почала цілувати в губи й обличчя, підставляючи під мої руки свої принади й пристрасно шепочучи, що я належу тільки їй і ніяким Аням чи Сама́ям вона мене не віддасть.

 А за хвилину раптово відключилася, засопівши носом і вже уві сні намагаючись намацати ковдру, щоб укритися. Ось же халепа! Вдруге я опиняюся з цією в усіх відношеннях приємною дівчиною в одному ліжку, та ще й напівроздягненою, і нічого з цього не виходить.

Напевно, не судилося. Вкривши згорнуту калачиком цілительку своєю ковдрою, зітхнув і пішов у ванну, щоб самому зняти з себе чортові пов'язки. Порізи, як і обіцاع, практично повністю загоїлися, залишивши тільки довгі сиві шрами, які, за словами того ж цілителя, незабаром теж повинні затягнутися. Вимившись і почистивши зуби, вирішив глянути на наручі, які купила для мене дівчина.

(СИСТЕМА) «Наручі отруйного південного вітру» — Одяг, руки. Клас — стрілок. 39—й рівень. Фіолетовий. 300 одиниць міцності.

Додатковий навик — слот з викидними ножами, обробленими отрутою чорної мамби (протиотрути не існує). Кількість лез — 10 шт. В залишку — 2 шт. Перезаряджання неможливе.

Додаткові оцінки:

+25 балів до Захисту,

+22 бали до Витривалості,

+24 бали до Витривалості.

 Хм, ніколи не чув, щоб у несетівському шмоті був додатковий навик, та ще й такий потужний, із викидним отруйним ножем, до того ж без протиотрути. Зброя вбивць і злодіїв, а не стрілків. Шкода тільки, що без можливості перезаряджання. Якби у мене була така штука вчора вночі на даху, щурику на початку бою прийшов би капець. А так річ найзвичайнісінька, дійсно щоб тільки рану прикрити. Хоча, з іншого боку, даремно я скаржуся, адже в бою кожна додаткова оцінка — в плюс.

 Якби не Баффі, я б про таку річ, як наручі, ще невідомо коли б дізнався. Цікаво, скільки вона за них відвалила? Сподіваюся, не напідпитку купувала, бо в такому стані її могли добряче надурити. Ну нічого, до ранку вже недовго залишилося, піду посплю, а завтра вранці все й дізнаємося. Але перед тим, як лягти, подумав і, тихо зайшовши до сплячої дівчини, поставив поруч на стілець пляшку купленої води. Комусь зранку ох як хріново буде, навіть незважаючи на різні там зілля.

 Прокинувся, ледь почало сіріти. Глянув на годинник — за п'ять п'ята. Топклани вже потихеньку висуваються, отже, і нам час попрацювати на благо міста та себе коханих. Встав, пішов до вбиральні, справив потребу, вмився, поголився — загалом, привів себе до ладу, після чого рушив на кухню, щоб з'їсти приготований звечора сніданок.

 Поки їв, приміряв наручі, покрутив кистями й ліктями, перевіряючи, як вони сидять на руці та чи не заважатимуть під час стрільби. На диво, лягли як влиті: я майже не відчував їхньої ваги, і вони геть не заважали тримати зброю, яку я спеціально дістав для примірки.

 От чому я так легковажно ставлюся до серйозних речей? Візьмися, сядь і прочитай ті чортові інструкції та правила — усього пів години часу, а скільки корисного дізнався б і почав використовувати від самого початку! А так майже півтора місяця на Террі, і тільки тепер дізнаюся, що, виявляється, існують такі штуки, як наручі на Стрілка, усілякі зілля й еліксири, які як лікують, так і підсилюють. Ні, треба терміново сідати за системне чтиво та подивитися, про що я ще не знаю і що могло б уже давно дати мені значне підсилення.