Частина 6

 Вона підійшла ближче, майже впритул і, підстрибнувши, опинилася в моїх руках, при цьому ще й обхопивши своїми ніжками мої стегна. Виконавши цю гімнастичну вправу, дівчина одразу ж пристрасно впилася в мої губи. Так і застигли, насолоджуючись довгим поцілунком. До всього іншого, мої руки ще й притримували її за досить приємне місце, щоб не сповзла вниз. Власне, Іві досі досить часто скиглила про те, що, мовляв, вся така маленька й недосвідчена, але поцілунок вийшов цілком дорослим і бездоганним. Або вже з кимось тренувалася, або своїм темпераментом перекривала всі недоліки першого разу.

 Від раптового системного «дзинь» я ледь не випустив із рук збентежену дівчину. Навіть такий «смачний» поцілунок довелося перервати, із неохотою відірвавшись від солодких дівочих вуст. Але «очманіла» Іві, глянувши помутнілими, як у наркоманки, очима, була абсолютно проти будь-яких перерв. Вона рішуче схопила мою голову і знову притулилася в пристрасному поцілунку — та так несамовито, що ми навіть зубами стукнулися! Але я все ж встиг прочитати перед очима напис:

 (СИСТЕМА) Навичка — «Вороток» — Підвищено. Рівень — 4-й. Пасивна. При застосуванні з 20% ймовірністю повертає шкоду, як фізичну, так і ментальну, назад тому, хто цей вплив здійснив. Легендарна. Масштабована. Час дії — необмежений.

 Але по-новому осмислити, чому вкотре дивна навичка знову ні з того ні з сього підвищилася, я зміг тільки години через три. Бо добрих півтори години ми з дівчиною провели на загубленій серед глухої частини парку самотній лавочці, де очманіла від несамовитого бажання Іві з кожним разом усе запекліше накидалася на мене, надовго «залипаючи» в чуттєвих поцілунках. Треба сказати, і мене вона завела до такої міри, що я, зовсім забувши про її юний вік, повністю віддався волі почуттів і перестав контролювати дію своїх рук, дозволяючи їм забиратися в такі «місця», що в інший час це призвело бы до гучного скандалу. В один момент я тямив себе на тому, що припав до ще не дозрілих дівочих грудей, а її руки міцно притискають мою голову до свого напівоголеного тіла, поки зі збуджених вуст усе частіше починають зриватися гучні звуки жадання. Залишалося зовсім небагато до того моменту, коли ми перейдемо до повноцінної близькості, і робити це на напівзгнилій лавочці мені абсолютно не хотілося. Тому рішуче відсторонившись від ніжних принад, я притиснув дівчину до себе і ласкаво зашепотів їй на рожеве вушко:

 — Якщо ми зараз не зупинимося, то свій перший раз потім будемо згадувати як такий, що стався в лісі на дровах. Якось не дуже романтично.

 Івіла, важко дихаючи, ткнулася в моє плече. Кілька хвилин вона приходила до тями, а потім, трохи упоравшись із почуттями, почала палко обсипати моє обличчя поцілунками, примовляючи:

 — Як же мені дивно добре з тобою, ти буквально зводиш мене з глузду! Звичайно, наш перший раз буде не тут, і станеться він дуже скоро. Тому що я тепер ні за що не дозволю тобі знову зникнути — якщо треба буде, сама знайду, хоч із-під землі дістану. Ми тепер назавжди разом.

 Ну коротше, і далі в тому ж дусі. Після того як ми покинули насиджене місце, Іві, буквально двома руками вчепившись у мене, ніби я тільки й думаю, як накивати п'ятами, захотіла ще трохи погуляти парком, щоб наговоритися досхочу, компенсуючи довгі тижні розлуки.

 Потім вона раптом заявила, що я негайно повинен пройтися з нею під руку її вулицею. Бачите, приблизно в цей час багато знайомих і сусідів повертаються додому після першого робочого дня, і вона мусить усім показати, який у неї гарний і представницький хлопець, особливо в такому розкішному костюмі. Я відразу почав скаржитися на біль у нозі, мовляв, кульгаючи, виглядатиму не надто респектабельно.

 — А що з ногою? Я одразу помітила, що ти злегка накульгуєш, але не надала цьому особливого значення, — озвалася мала. — Таке ж часто трапляється із системними після деяких не особливо приємних походів у данж.

 — От і я потрапив у такий, не особливо приємний. Довелося навіть кістку заново зрощувати.

 — Бідненький! Чому ж ти одразу не сказав? Тобі ж, напевно, дуже боляче. Але ми це виправимо, у мене якраз при собі є знеболювальне зілля — якраз для такого випадку. Дивно, чому це твій цілитель одразу не порадив його тобі?

 — Може, воно на наркоті, от і не порадив, щоб не підсів часом.

 — Дурниці кажеш! Навіщо системним наркота для знеболювання, якщо існує безліч магічних засобів, і геть без побічних ефектів — починаючи від алхімічних еліксирів і закінчуючи повноцінними заклинаннями, що повністю блокують больові імпульси. Напевно, його тобі не призначили, тому що вирішили, що ти хоча б пару днів дотримуватимешся постільного режиму, а там біль сам собою мине.

 — Знаєш, можливо, ти й маєш рацію. Добре, давай своє зілля. Але дивись, якщо після його вживання я раптом накинуся на тебе…

 — Ну, для цього тобі воно точно не потрібне! Ти й так такий пристрасний, що я прямо тану у твоїх руках, аж притомність втрачаю, — прошепотіла вона мені на вухо, а потім витягла невелику колбочку, яку я вже раніше бачив і вилучив у одного місцевого, але тільки тут плескалася помаранчева рідина.

 — Ось, випий. Можеш тільки половину, думаю, має вистачити, хоча ти такий кремезний… Напевно, таки пий усю, щоб уже точно подіяло.

 — А де ти їх береш?

 — А ти що, ще жодного разу ніякими зіллями не користувався? Ну ти даєш! Як же так? Та кожен системний затарений ними під зав’язку, тому що вони не раз і не два майже кожному рятували життя або допомагали добити сильного монстра. Будеш у діда, обов’язково прикупи різних та побільше. Бо хоч ти й Великий Стрілок, але вони тобі ніяк не завадять, а в деякі моменти ще й виручать. Якщо при грошах, бери дорогі і на скільки вистачить, а якщо бідуєш — хоча по тобі не скажеш, — то купуй багато дрібних і теж трохи більше, вони багато місця не займають.

 — Добре, добре, завтра ж цим займуся. Дякую, що просвітила!

 — Ні, ну це ж треба… Я думала, він так завзято б’ється і практично невразливий, тому що графинами ковтає дорогущі зілля, а виявляється… — Іві, ніби доросла жінка з величезним життєвим досвідом за плечима, нерозуміюче похитала головою і додала: — Ти або справді Великий, або зовсім відбитий.