Частина 2

 — Та дивися на здоров'я, за огляд грошей не беру, — після цих слів він, як зазвичай, метнувся до своїх завалених стелажів, але цього разу довго не нишпорив, а майже одразу приніс мені невелику коробочку, з якої витягнув середньої товщини золотий ланцюжок, на кінці якого висіла куля, приблизно мого калібру, тільки, як і ланцюжок, теж вилита з чистого золота. Я обережно взяв цей шедевр у руку, милуючись переливом чистого металу:

 (СИСТЕМА) Амулет «Ланцюг Вітру». 50-го рівня. Клас — стрілець. Легендарний, масштабований. Незнищенний. Сет «Вітру». Особливості амулета: При активації на одну хвилину збільшує ваші параметри Швидкість і Спритність на 100 одиниць кожен. Активувати амулет можна три рази, надалі вимагає перезаряджання.

 Я подумки тричі підстрибнул. Четверта річ із сету «Вітру», та ще така приголомшлива! Щоправда, невідомо, скільки коштуватиме оте перезаряджання, але навіть так — за три хвилини я можу ого-го чого наробити. Без сумніву, треба брати.

 — І яка ціна цієї цяцьки?

 — Ти точно хочеш її почути? Може, я просто віднесу її на місце, і ми відкладемо цю розмову до кращих часів.

 — Ну, раз спитав, то чого ж менжуватися?

 — Ну, скажімо, ні більше ні менше, а шістсот золотих!

 — Це якщо з урахуванням моєї двадцятивідсоткової знижки, то виходить чотириста вісімдесят. Так?

 Ау, кілька секунд пожувавши губами та почухавши потилицю, неохоче відповів:

 — Ну так, я від своїх слів не відмовляюся.

 Але я за очима бачив, що він сильно занизив ціну, навіть нижче закупівельної. Мабуть, не розраховував кмітливий дід, що я візьмуся робити покупки такого рівня.

 — Дякую, кажи, за скільки купував, сторгуємося, щоб тобі не в збиток, — змилостивився я, але це тому, що міг собі дозволити, інакше після мого відходу обірвав би собі дядечко Ау останнє волосся.

 Виявилося, що взяв за п'ятсот п'ятдесят — це довелося б йому на мені втратити цілих сімдесят золотих, отож-бо він так лисину свою чухати почав. Зійшлися на тому, що я накидаю йому на закупівельну ціну ще десяток золотих, плюс решту товару беру без знижки, але надалі двадцять відсотків на весь основний асортимент за мною залізно. І ще він поступається своїми принципами і мінімум одну руну ховає для мене особисто. Я тут же, змусивши його широко відкрити рота, відрахував п'ятсот дев'яносто золотих і сорок срібняків, після чого ми вдарили по руках і, хоч раз нормально попрощавшись, я спокійно вийшов із його крамниці.

 Руну відразу ж вставив у відповідний слот й активував, а амулет повісив на шию, сховавши під сорочку, щоб видно не було. Як я й припускав, третя руна повітря в описі показала, що я став володарем додаткового навику — при пострілі, який у просторіччі звуть «циркуляркою», тобто божевільної пили, що обертається на неймовірних обертах і за завширшки в один метр та на висоті метра від підлоги летить паралельно кулі, дорогою розпилюючи все підряд. Шкода, поки випробувати ні на чому. Також і з амулетом: страшенно хочеться випробувати в справі, та шкода втрачати заряд, не знаючи, скільки коштуватиме новий.

 Хоча чому «не знаючи»? Он попереду видніється крамничка майстра, що спеціалізується на усякій біжутерії — зайду й спитаю. Як сказав, так і зробив, тільки ось виходив уже злегка незадоволеним. Щоб часто користуватися своїм диво-амулетом, треба було мати стабільний високий заробіток, інакше або дуже економити, або буду всього-на-всього носити на шиї гарну прикрасу.

 Господар крамниці запросив за один заряд цілих сто золотих. Це якщо я завалю якогось монстра за допомогою амулета і мені з нього випаде сотня золотих, то варто задуматися, а чи потрібно було мені його застосовувати. Ну та гаразд, раз купив — нехай буде, хоч додаткову оцінку з сету дасть.

 Знову свиснувши проїжджому візнику, злегка накульгуючи, я сів у його тарантас і поїхав у центр, до будівлі суду, де сьогодні мало відбутися засідання зі слухання справи Сама́ї. Хотілося поки просто бути в залі, щоб своєю присутністю хоч трохи підбадьорити дівчину, а заодно й на її чоловіка-скотину подивитися. Я розумію: зрадила, зганьбила… Ну то розлучися, вижени втришия, але ж навіщо отак? Обмовити й у в'язницю запроторити, та ще й рідної дочки позбавити, за яку вона життя готова була віддати. Та навіть якщо й вкрала ті гроші — мужик ти чи не мужик? Ще заробиш, нехай валить з миром.

 З такими думками я під'їхав до місця призначення, практично до парадного, де чергували двоє поліцейських. Тут на мене чекало розчарування: ні, засідання суду, звісно ж, відбудеться вчасно, о дванадцятій дня, тільки з невідомої причини воно буде закритим. І якщо я не є родичем або не маю відповідної перепустки, то ловити мені тут нічого. Хотів було звернутися до Ані, але згадав, як вона вранці попредила, що сама зв'яжеться зі мною, та й, чесно кажучи, не хотілося її про такое просити, адже потім заревнує до смерті. А прориватися силою — не варіант, бо навряд чи вийде, а своїми діями можу тільки нашкодити дівчині — ще додатковий термін впаяють. Нічого, що-небудь інше придумаю.

 Ну, а поки піду провідаю мадам Суддю. Якщо й учиню там якийсь кіпіш, то підставлю тільки себе, а мені байдуже.

 Кабінет мадам судді містився у самій ратуші, яка була практично поруч, тож знову ловити екіпаж не було потреби. Шкутильгати я, звісно, шкутильгав, але хоч болю вже такого, як раніше, не відчував.

 Увійшовши до будівлі ратуші, я опинився серед великого скупчення людей, які юрмилися у вестибюлі. Довелося проштовхуватися, щоб дістатися до чергового й дізнатися, де знайти вельмишановну тітоньку.

 Як виявилося, саме зараз я до неї ніяк не зможу потрапити, оскільки мадам перебуває на позачерговому засіданні ради міста, яке триватиме не менше двох годин, та й потім навряд чи вийде, тому що саме сьогодні у неї години прийому і черга сягає понад двадцять осіб.

 Ну що ж, похуліганимо.

 Активувавши «Зупинку часу», я швиденько попрямував до широких сходів, що вели нагору, туди, де в цю хвилину засідали члени ради, і які були перекриті червоним канатом із гаком на кінці та шеренгою поліцейських. Щоб не втрачати дорогоцінні секунди, я хотів заодно увімкнути «стелс», але він не контактував з уже активованим умінням, тому довелося поспіхом задіяти амулет — хоч і затратно, але саме зараз вкрай необхідно.При зупиненому часі я не перестав кульгати, але ось колосально підвищені параметри Спритності та Швидкості зробили з мене суперстрімку хромоніжку. За чотири секунди я встиг проскочити повз поліційну охорону, забігти на другий поверх і пролетіти половину довжелезного коридору, у кінці якого знаходилися двері до зали засідання міської ради — природно, теж під охороною четвірки поліцейських.