Частина 6

 — Ось такі ось справи творилися, молодий чоловіче, під час вашої відсутності. Відтоді ні від Самаї, ні від дівчаток, ніяких новин не надходило. Та й ви кудись запропастилися — втім, як і Баффі, яка тільки позавчора з'явилася додому, вся схудла й небагатослівна. Я ж у якийсь момент залишилася зовсім одна в якомусь інформаційному колапсі, та ще й сусіди почали скоса поглядати та пліткувати, ніби я прихистила у себе викрадачів і розбещувачів малолітніх дітей.

 — Передайте вашим балакучим сусідам, що в нашому законодавстві наклеп — тобто поширення свідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її репутацію, — переслідується за статтею Кримінального кодексу міста. За наклеп передбачені різні види покарань, включаючи штрафи, обов'язкові роботи, а в деяких випадках і позбавлення волі, — раптом суворим голосом заявила дівчина. — Ваші постояльці виконували завдання міста з виявлення та знищення великого кримінального угруповання, що складалося як із місцевих, так і з системних, і яке займалося різноманітною злочинною діяльністю, зокрема розбещенням і вбивствами молодих дівчат. В результаті чого ваш постоялець, бувши важко пораненим, одноосібно ліквідував ватажка банди і після закінчення повного розслідування цієї справи буде представлений до нагородження найвищою відзнакою міста. А те, що забрали дівчаток і заарештували матір однієї з них — це підступи таємних покровителів, які пробралися у вищі ешелони влади і таким чином бажають помститися нашому герою.

 — Невже все це правда? — вигукнула тітонька.

 — Деякі відомості вже висвітлили у вчорашньому випуску «Вечірнього вісника». Якщо хтось сумнівається в правдивості моїх слів, то там все чорним по білому описано, і навіть є численні свідчення та інтерв'ю міських радників і голови поліційного департаменту.

 — Я повинна негайно придбати кілька примірників цього видання, щоб заткнути ними нахабні пики Сніфферів і Брамсів. Васильку, будь ласкавий, збігай до крамнички містера Антошка і купи три номери вчорашнього «Вечірнього вісника».

 Вася, миттєво витерши рот серветкою, підхопився зі свого насидженого місця і, прийнявши від тітоньки срібну монету, вибіг із кімнати. Я, дивлячись ему вслід із відкритим ротом, забув навіть, як мене звати.

 — І він що, точно виконає ваше доручення і принесе три примірники «Вечірнього вісника»? — здивовано подивився я на господиню будинку.

 — Звичайно. Він дуже старанний і скрупульозний у плані здачі. Приносить все до копійки. Пам'ятаю, якось послала його за продуктами, адже мої ноги вже не ті, що в молодості — починають підводити, особливо в дощові дні. Так він прийшов весь такий засмучений, мало не плаче. Виявилося, десь загубив одну мідну монету, я ледве його заспокоїла, мовляв, нічого страшного, головне — здоров'я, а монет ми якось та десь роздобудемо. І що ви собі думаєте? Наступного дня приходить весь задоволений та квітучий і вручає мені ту нещасну монету. Ось такий він у нас, Василечик — кришталевої чесності людина і до того же відповідальний: купить все, що треба, та ще й вибере найсвіжіше.

 Ну, Васька, ну скотина! Виявляється, він піклується про тітоньку як справжній скаут, а мені тільки шкодить. Ну нічого, якщо знову з'явиться вдома, почне бігати по магазинах, я вже знайду йому, чим зайнятися, а не тільки повзати під чужими диванами.

 Швидко допивши чай, я побіг до своєї квартири в надії, що П'яточка якимось чином вже там і дрімає на ліжку, роззявивши слинявий рот і виблискуючи на всю хату білизною єдиного переднього зуба. Та на мене чекало повне розчарування. Скільки я не заглядав у різні закутки і скільки не кликав, так її ніде і не знайшов. Потім вирішив обшукати весь будинок і навіть попросив Аню залізти на горище і подивитися — може, вона залізла в якусь скриню і там застрягла, але знову нічого. Про всяк випадок пройшовся навколо будинку, голосно кличучи її на ім’я. І все даремно — тільки розлютив своїми криками сусідських собак. Обійшовши будинок навколо, натрапив на дівчину, що чекала на мене на вулиці, похитав головою і пошкандибав до тітки Поллі повідомити, щоб вона не турбувалася і що до вечора я буду вдома.

 — Тільки не пропадайте більше, молодий чоловіче, досить з вас цих бандитів і монстрів. Ви й так вже зробили для міста більше, ніж всі його мешканці разом узяті, пора вже осісти й завести сім'ю. Он у мене яка квартира хороша для сімейних, де ви проживаєте, а можна в коридорі добудувати ще одну кімнату, коли дітлахи підуть. Я б і квартплату вам зменшила. До речі, раджу придивитися до вашої знайомої Ані — дуже розумна дівчина і, думаю, буде хорошою дружиною. Та й красуня, не гірша за Самаю. Я розумію, що у вас з цією жінкою якісь свои справи, але вона заміжня, і це не діло — руйнувати чужу сім'ю. А Анечка молода, розумниця, красуня, та ще й на високій посаді. Ось вона б точно поставила на місце цих зарозумілих Сніфферів і Брамсів.

 — Я подумаю, люба тітонько, над вашими словами. І не турбуйтеся про сусідів. Я думаю, ми зуміємо приструнити їх і повернути вам душевний спокій. А зараз я повинен йти, справи. Сподіваюся, до вечора впораюся.

 — Обов'язково повертайтеся, разом із дівчинкою. Про Васю не турбуйтеся — я за ним догляну.

 Ось немає в цьому світі більше за кого турбуватися, як тільки про здоров'я пройдисвіта Васі! Вже хто-хто, а цей сам вміє прекрасно про себе подбати. На відміну від П'яточки, яка із зрозумілих причин зникла з притулку і чомусь не прийшла додому, хоча чудово вміла орієнтуватися в місті. А може, і приходила, але, не знайшовши там мене, пішла шукати по всіх відомих їй місцях. Загалом нічого хорошого, але буду сподіватися на краще.

 Знову сівши в двоколку, але вже більш-менш розслабившись — оскільки Василь був відсутній, то й місця виявилося вдосталь, — ми деякий час сиділи мовчки. Потім мені набридло затяжне мовчання, і я заговорив:

 — А класно ти заговорила тітоньку своєю аргументованою промовою про криміногенну ситуацію в місті, про злих бандитів і доброго героя, якому нібито повинні вручити ключі від міста! Вона аж рот відкрила. До речі, кажучи про героя, кого ти мала на увазі?