Розділ 3. Викриття

Платон ніколи не думав, що йому коли-небудь прийдеться відмикати чужу квартиру за допомогою двох дротиків і нишпорити в речах свого викладача. Такий досвід він мав вперше і дуже надіявся, що востаннє. 

Пробравшись в квартиру, як справжній злодій Платон взявся досліджувати кімнати, яких було аж три. В просторій вітальні на невеличкому круглому столику з білого дерева стояв сірий ноутбук викладача. Нишпорити особливо не прийшлося, бо річ, яку він шукав стояла прямо перед  його носом. 

Комп'ютер був "запаролений", але Платона це не зупинило. Він швидко під'єднав свій телефон і увімкнув програму по підбору паролів, а сам зазирнув в іншу кімнату - спальню. Окинув швидким поглядом навколишній простір і, не побачивши нічого цікавого пішов далі. 

Двері кімнати, що знаходилася в дальньому куті квартири були замкнені на ключ, тому хлопець вирішив повернутися до ноутбука.

Програма впоралася із завданням на відмінно і Платон відразу взявся за справу. Швидкими ударами пальців по клавіатурі хлопець почав досліджувати вміст ноутбука і майже одразу наткнувся на цікаві файли, які вирішив скопіювати собі на телефон. Спочатку він не зовсім розумів навіщо Боровому номери телефонів деяких студентів, прізвища яких були хлопцеві знайомі, аж поки він не зачепився за ім'я Іван Голуб. Хлопець ще раз прогортав список номерів, який мав назву "Кур'єри" і запідозрив щось страшне. Файл за файлом і перед його очима замиготіли безкінечні посилання на закриті групи, які були створені лише з однією метою. Папка, в якій містилася ця інформація промовисто описувала цю мету і мала коротку назву  — "Збут". В голову хлопця закрадалися просто божевільні підозри, в які він вірити не хотів. 

Телефонний дзвінок Віки відірвав його від монітору. Дівчина повідомила, що Боровий покинув аудиторію і вона була впевнена – чоловік зараз мчить на квартиру.

Платон розумів, що потрібно вшиватися, але він хотів дізнатися ВСЕ. 

Часу було обмаль, пальці працювали в посиленому турборежимі висвітлюючи на моніторі  купу нової інформації про "темні" справи їхнього викладача. За ці хвилини Платон дослідив меншу половину від усієї прихованої інформації, але він зрозумів, що цього буде цілком достатньо, аби засадити його надовго. 

В цій схемі Боровий був головним по виробництву і збуту наркотичної речовини. Через закриті групи в додатках і соцмережах він шукав клієнтів, які готові були платити шалені гроші за цю гидоту. 

"Кур'єрів", тобто розповсюджувачів знайти було просто, бо багато студентів мріяли про дохід, хоч і незаконний.  Боровий майже кожного знав в обличчя і з легкістю знаходив їх через соцмережі. Потім додавав до закритих груп обіцяючи легкий заробіток, а сам заробляв просто шалені гроші провертаючи незаконні махінації торгівлею наркотиками. Оплата їх праці здійснювалася шляхом переказу коштів на електронний гаманець, після фото звіту про виконану роботу, який повинен був відправити  "кур'єр" Аноніму  особистим зашифрованим повідомленням.

Платон не міг зрозуміти навіщо Боровому такі схеми і такі суми грошей, адже судячи з усього, в нього навіть сім'ї не було.  Що спонукало його до таких важких злочинів? Покопавшись в його комп'ютері і дослідивши історію браузера Платон знайшов відповідь. Боровий – затятий гравець, лудоман. Він всі зароблені гроші витрачав на онлайн-казино! 

Продумати такі схеми, щоб потім спустити всі гроші в нікуди! В хлопця не вкладалося це в голові! 

Вивчення інформації відібрало в Платона залишки реальності і він не зчувся, як швидко пролетів час. Йому потрібно було чим швидше вшиватися, але замкнена кімната не дозволяла йому так легко покинути квартиру. Платон хотів дізнатися, що там. Хоча, важко було не здогадатися проте він хотів підтвердити свої припущення.

Хлопець затримався. Двома невидимками відімкнув замок і проникнув в таємну кімнату, яка більше нагадувала склад. На підлозі стояло з десяток картонних коробок, під верх напакованими пакетиками з білими таблетками. Платон очманів. 

- Та тут ціла наркобаза! - не втримався проговорюючи слова вголос.

Хлопець дістав з кишені телефон, щоб викликати поліцію, але запізнився. Голос Борового змусив його завмерти і опустити гаджет.

- Не роби дурниць інакше будеш, як Голуб! - прозвучав крижаний голос викладача. 

Мабуть, Платон вперше відчув, що таке справжній страх. 

Він повернувся до чоловіка обличчям і зрозумів, що жити йому залишилося недовго.

- За що ви так з Голубом? - вирішив запитати наостанок, хоча підсвідомо хотів ще пожити.

- Для чого тобі ця інформація? Ти звідси не вийдеш! - заперечливо похитав головою зробивши один крок на зустріч. Його очі виблискували божевіллям,коли він дивився на хлопця, який його розсекретив.

- Тим більше. Мені просто цікаво, - промовив Платон пригадуючи прийоми з самооборони. Зараз би пригодилось таке вміння. Покидати цей жорстокий світ так рано він не збирався.

- Я - Анонім. І прагну ним залишатися, - почав крижаним тоном не відриваючи від хлопця очей. - Голуб побачив мене, випадково чи ні, тепер байдуже. Я свідків не залишаю. Як жаль, що ти не встигнеш попередити  всюдипхаючу свій носик, подружку, - закінчивши фразу чоловік різко замахнувся, проте Платон ухилився від удару збиваючи Борового з ніг. 

Вони впали на підлогу продовжуючи боротьбу. Ніхто не знає чим би закінчилась їхня сутичка, якби тої миті в квартиру не увірвався озброєний до зубів загін поліції і не пов'язав суперників розтягуючи по різних кутах кімнати.