Розділ 53. Тіньова перевірка

Місто прокинулося під сірим ранковим туманом, який затягнув вулиці, наче ковдрою, приглушуючи звук руху транспорту. Високі скляні будівлі відбивали слабке сонячне світло, і все виглядало мирним. Проте в штабі «Бюро довершення» панував неспокій: Прокл вже кілька разів перечитував шифроване повідомлення від «Aurora», і кожна нова деталь тільки поглиблювала відчуття небезпеки.

— Вони перевіряють нас на сприйнятливість, — сказав Андрій, гортаючи цифрові карти та фінансові потоки. — І не просто перевіряють. Це своєрідний тест на нашу єдність і реакцію.

— Тобто це ще не реальний удар? — поцікавився Олег, злегка нахмурившись.

— Поки що лише попереджувальний, — відповів Прокл. — Але від цього він не менш серйозний. Вони вже знають наші імена, наші зв’язки і приблизно, хто з нас на яку ділянку впливає. Ми на їхньому радарі.

Назар тихо стояв біля вікна. Його погляд сканував вулиці, але очі були спрямовані кудись всередину. Він відчував, як тіні загроз починають сплітатися навколо міста, як невидимі руки торкаються його душі, намагаючись знайти слабкі місця.

— Прокл, — заговорила Лідія, — я перевірила всіх наших союзників із СБУ та військових. Є кілька моментів, які викликають сумніви. Можливо, хтось із них не так вже й лояльний…

— Саме про це я і говорив, — підтвердив Прокл. — Тепер нам треба не просто захищати місто, а й перевіряти людей навколо себе. Хоч «Aurora» ще не атакувала фізично, вони вже починають розкладати нас із середини.

Ілля кивнув: його досвід охоронця відчував найменші коливання енергії людей, їхню напруженість і приховані наміри.

— Ми можемо виявити тих, хто зрадить, — сказав він, — але для цього кожен із нас має бути максимально уважним і діяти як один організм. Жодної самодіяльності.

Прокл кивнув: час для лекцій минув. Команда вже не новачки; вони відчували себе єдиним цілим, готовим до випробувань. Він подивився на Назара, який мовчки стояв біля вікна, і зрозумів, що саме в цьому молодому ангелі зараз найбільша сила. Назар відчував загрозу інтуїтивно, але йому було дано керувати не страхом, а рішучістю.

— Ми почнемо із розділення потоків інформації, — продовжив Прокл. — Андрій і Олег займатимуться кіберзахистом і розслідуванням. Лідія й Анріан — в полі, на місцях. Ілля і я — контроль фізичної безпеки, а Назар…

Всі поглянули на нього.

— Ти будеш нашою живою мережею, — сказав Прокл. — Виявлятимеш і нейтралізовуватимеш спроби диверсії до того, як вони проявляться. Твоя присутність вже стримує ворога.

Назар кивнув, не промовляючи ні слова. Він відчував, як щось глибоко всередині загострює його сприйняття: кожен рух, кожен сигнал — ніби він міг бачити тінь планів, які ще навіть не почалися.

— Перше завдання буде не просте, — продовжив Прокл. — Ми маємо перевірити підозрілих союзників так щоб вони не зрозуміли, що ми за ними слідкуємо. Вони не повинні відчути наших підозр до них. Ми маємо діяти, як тінь, але злагоджено і логічно.

Наступного дня команда розпочала перевірку. Андрій і Олег виявили, що кілька нових підрозділів СБУ отримали незрозумілі накази, які не були погоджені з президентом. Лідія та Анріан спостерігали за фізичною активністю цих підрозділів: зустрічі в кафе, де звичайно відбувались оперативні зустрічі, дзвінки, які обриваються раптово, та підозрілі переміщення людей навколо бюро.

Назар рухався серед них тихо, непомітно, використовуючи дар ангела, щоб розпізнати серця тих, хто мав наміри зрадити. Він зупинив одного з офіцерів, коли той намагався передати документ, і тихо попередив:

— Ця дорога веде в прірву зради. Ти можеш змінити свій шлях на краще.

Чоловік здивовано закліпав очимма, але згодом повільно повернувся і не зробив те погане, що мав намір зробити. Назар знав, що він зробив вибір, і цей вибір був на боці світла.

Водночас Прокл і Ілля організували прикриття для тих членів команди, які залишалися на базі, і координували їхні дії у разі непередбачуваної спроби нападу. Кожен крок був спланований і продуманий до дрібниць, але ворог, як завжди, виявляв непередбачуваність.

Увечері сталося перше справжнє випробування: на одного з перевіряючих членів команди несподівано напали невідомі. Назар відчув небезпеку завчасно і попередив, а Ілля і Прокл зуміли нейтралізувати загрозу ще до того, як хтось постраждав.

— Це була не просто перевірка, — сказав Прокл після того, як усі зібралися разом. — Це була перша тіньова атака «Aurora». Вони вже вміють діяти непомітно і використовувати чужі руки.

— Вони бачать нашу єдність, — додав Назар, — і намагаються розірвати її.

Прокл кивнув, але в його очах спалахнула  рішучість:

— Тоді ми покажемо їм, що єдність «Бюро довершення» — це не просто слова. Це наша зброя. І будь-яка тінь, яка спробує її зруйнувати, буде викрита і зруйнована.

Команда мовчки розійшлася, кожен занурившись у свої думки і завдання. Вони вже не були новачками; вони стали більш міцними, більш об’єднаними, і навіть тінь, що насувалася з боку «Aurora», не могла цього змінити.

Згори, на краю штабного поверху, Назар знову дивився на місто. Він відчував його дихання, кожну вулицю і кожну тінь. І він знав: навіть у темряві світло «Бюро довершення» буде непохитним.