Розділ 48. Випробування Сави

Прокл тепер, як і завжди, був беззаперечним лідером. Його слово мало вагу не лише серед команди, а й далеко за її межами, не з сили а з розума і переконання, хоча і сили і надсили він мав достатньо, бо він був Божим ангелом. Але це була таємниця. Назар, поруч із ним, швидко набував досвіду — він став правою рукою, готовою підхопити будь-яку справу й довести її до кінця. І він мав для цього великі можливості і над можливості, бо теж був ангелом, та ще і загартований в'язницею під назвою ад, тому в сто крат сильніший в своєму покаянні.

Сава ж залишався тим, хто тільки-но входив у глибші кола їхнього братства. І саме його вибрав ворог, аби розхитати єдність.

Продажний суддя з гучним ім’ям, що мав у руках безліч справ і таємниць, призначив Саві «особисту зустріч». Йому навіть не дали зрозуміти, що це пастка — все виглядало як звичайний діловий обмін інформацією.

У просторому кабінеті, де стіни оббиті темним деревом, суддя викотив перед Савою блискучу пропозицію:

— Молодий ти ще, Сава. Подивись навколо — хто досягає чогось у цьому світі без грошей і влади? Ось ключі від трьох авто — обирай, яке забереш сьогодні. А це картка, на ній півмільйона. Ніхто не дізнається, що ти прийняв її. У майбутньому я бачу тебе на високій посаді — поряд зі мною.

Сава відчув, як холодний піт виступив на його лобі. Перед ним відчинили двері у спокусу: гроші, вплив, статус. На мить він уявив себе у дорогому костюмі, за кермом авто, де кожен кланявся б йому.

Та в ту ж мить, немов хвиля, на нього обрушилась присутність Андріана й Лідії. Вони не були поруч фізично, але Сава відчув їхню силу — їхні слова, молитви, їхній дух. «Стій, бо це пастка, — звучав голос Лідії десь усередині. — Це випробування, не зрадь!» А Андріан, суворіший, додав: «Подивись в очі цьому судді — за його блиском лише порожнеча».

Сава підняв голову. Його погляд зустрівся з хитрим прищуром продажного служителя закону. І тоді він промовив тихо, але твердо:

— Ви пропонуєте мені все те, що гниле зсередини. Я не продаю ні совість, ні друзів. Ваші машини хай стануть вашим тягарем. Ваші гроші хай обпалять того, хто їх торкнеться. А ваша посада — це лише петля на шиї.

Суддя завмер. Його посмішка сповзла, наче маска.

— Ти не розумієш, з ким говориш, — прошипів він. — Відмовитися від мене означає підписати собі вирок.

Сава підвівся й, не озираючись, вийшов. За його плечима, як виправдання міцно  грюкнули двері.

Він вийшов у ніч, де місто гуділо машинами, і вдихнув на повні груди. Випробування було важке, але він його пройшов. Усередині він відчув тріумф, що належав не йому одному, а всій команді.

Але суддя, залишившись у кабінеті, натиснув кілька номерів на телефоні. Його голос звучав уже не гладко, а різко й жорстко:

— Починаємо. Хлопець відмовився. Значить, час вдарити по всій їхній команді. Спочатку приберіть того, хто поруч із Проклом…

Сава, не здогадуючись, що його відмова стала сигналом до початку нової атаки, ішов до штабу. Там його вже чекали Андріан і Лідія. Вони зустріли його як переможця:

— Ти витримав, — сказала Лідія. — Це було не твоє випробування, а перевірка всієї нашої єдності.

— Але тепер ворог не зупиниться, — додав Андріан. — Ми стали для них загрозою, і вони підуть до кінця.

Сава відчув, що його шлях тільки починається. Він довів вірність, але тепер мав стати воїном не лише духу, а й дії.

Прокл, почувши все, тільки стиснув кулак:

— Якщо вони хочуть ударити — хай спробують. Ми вже не ті, ким були вчора. І тепер кожен з нас пройшов своє випробування.

Назар, що стояв поруч, відчув погляд Прокла — і зрозумів: наступний крок буде його.