Розділ 42. Світло передбачення

Світанок пробудив місто м’яким сірим світлом, яке змішувалося з залишками нічної сирості. Прокл стояв на терасі штабу, спостерігаючи за містом, що поступово оживало. Його думки були далеко за межами цих вулиць: він бачив наслідки кожного кроку, що могли зробити зловмисники, і кожну дію, яку слід було вжити, щоб захистити невинних. Його дар, який раніше здавався просто передбаченням, тепер став інструментом творіння добра — він бачив не лише злочин, а й його наслідки для тих, хто випадково опинявся поруч.

— Ми повинні діяти швидко, — сказав Прокл, звертаючись до команди. — Але не поспішно. Кожен наш крок має бути точним, бо за ним стоять живі люди. За кожним підозрюваним — сім’ї, які не повинні страждати.

Андрій і Олег вже підготували аналітичні панелі штучного інтелекту. Вони підключили всі наявні дані: відеоспостереження, комунікації зловмисників, фінансові потоки, соціальні мережі та анонімні повідомлення. Прокл дивився на ці дані як на карту майбутніх подій, де кожна точка могла стати пасткою або шансом на порятунок.

— Перший сигнал, — промовив Ілля, — вказує, що хтось із кола, яке ми вивели в ефірі, планує наступний удар проти свідків. Вони спробують заблокувати анонімні канали.

Прокл закрив очі на мить і відчув, як перед ним відкривається ланцюг подій. Кожна дія зловмисників, кожен їхній рух тепер мав свою відповідь — логічну, обережну, але достатньо ефективну, щоб зірвати наміри тих, хто хотів зруйнувати життя людей.

— Ми почнемо з обережних маневрів, — сказав Прокл. — Відправимо листи-нагадування тим, хто може зашкодити свідкам, але не зіпсуємо їхньої свободи вибору. Вони повинні зрозуміти, що ми знаємо, що вони планують, і кожен їхній крок матиме наслідки.

І ось команда запустила перший алгоритм: штучний інтелект склав список контактів тих, хто найближчим часом мав намір втрутитися у життя свідків. Одночасно система підготувала варіанти захисту — анонімні укриття, фінансову підтримку, правову допомогу. Кожне рішення базувалося на суворій логіці і на пріоритеті збереження людського життя та гідності.

— Подивіться, — показав Андрій на великий екран, — цей рух ховає за собою фінансовий вплив через декілька ключових осіб. Якщо ми активуємо обмежений механізм втручання — нікого не вбиваючи, не дискредитуючи — ми нейтралізуємо їхній вплив і збережемо свідків.

Прокл кивнув. Його дар підказував точний час і місце, де слід діяти, і як не допустити шкоди тим, хто не має відношення до злочину. Він відчував, як відповідальність тисне на нього, але не паралізує. Навпаки, кожен план був гнучким і обдуманим.

Уже до обіду надійшли перші результати: система штучного інтелекту виявила спроби зловмисників залякати кількох свідків через соціальні мережі та месенджери. Прокл наказав зробити зворотний крок: оприлюднити анонімні підказки, де свідки могли заховати дані, як правильно реагувати на тиск і кому довіряти.

— Це не лише захист, — пояснював Прокл команді, — це сигнал тим, хто має намір робити зло: ми бачимо вас, але при цьому не знищуємо вашу гідність. Кожен має шанс вибрати інший шлях.

В обідню пору прийшли нові сигнали. Один із тих, кого вважали спокійним, планував переслідувати родичів свідків. Прокл підготував логічний ланцюг дій: анонімні повідомлення, фінансові і правові бар’єри, а також обережне попередження через мережу, яке не назвало імен, але зламало план зловмисника ще до того, як він реалізував свій задум.

— Система працює так, як і повинна, — промовив Олег, — кожен хід нейтралізує ризик без прямого конфлікту.

Прокл відчував тиху радість. Його дар ангела, поєднаний із технологією, не служив помсті, а творінню добра. Він бачив, як страх перетворюється на розуміння, як паніка стає передбаченою відповіддю, а зло — контрольованою небезпекою.

До вечора команда Прокла завершила перший етап: кожен свідок отримав індивідуальний захист, а потенційні зловмисники — логічні перепони, які не порушували їхнього права на життя, але не дозволяли руйнувати інших. Екран засвітився повідомленням: «Всі дії підтверджено».

— Ми зробили більше, ніж просто врятували свідків, — сказав Прокл, — ми довели, що правда не в тому, щоб карати будь-якою ціною, а в тому, щоб захищати людей. І це і є справжня сила — творіння добра навіть там, де є зло.

Над містом повільно опустилася ніч. У штабі пахло кавою і легким димом від ламп, що нагрівали сервери. Архівар дивився на команду і тихо промовив:

— Я розумію тепер, що справжня війна не у викритті брехні. Вона — у тому, щоб зробити так, щоб навіть ті, хто міг би стати злом, могли обрати добро.

Прокл усміхнувся:

— І для цього нам дано все необхідне. Дар, розум, технології — це лише інструменти. Головне — серце, що прагне світла, і воля, яка оберігає тих, хто слабший.

Вони всі стояли біля екранів, спостерігаючи за містом. Попереду був ще довгий шлях, але тепер кожен крок мав сенс. І кожна дія залишала за собою не лише сліди стратегії, а й світло, яке могло проникнути у найтемніші коридори.