Розділ 37. Перехоплення тіні

Київ ще спав після дощової ночі, коли телефон Прокла завібрував коротким різким сигналом. На екрані висвітлилося повідомлення від Андрія:

«Машина Тьми запускає операцію. Ціль — дискредитація Бюро. Джерело атаки зафіксовано. Є шанс перехопити в реальному часі. Збір — через 20 хвилин».

Сон, що тільки почав накочуватись після нічної роботи, зник. Прокл відчув, як усередині прокидається той особливий холодний вогонь, який з’являвся лише тоді, коли на кону була правда. Він підняв Олега, Іллю та ще двох бійців СБУ. За двадцять хвилин вони вже сиділи в підземному штабі з моніторами, які мерехтіли червоними позначками.

— Вони готують масований вкид, — пояснював Андрій, показуючи графіки. — Фейкові контракти, листи від імені Президента, підроблені протоколи парламентських комітетів. Якщо це піде в медіа — навіть наші союзники почнуть сумніватися

На екрані миготіли пакети даних, що виринали зі сховищ за кордоном і розтікалися через десятки серверів-прокладок. Але їхня головна ціль була тут — у Києві.

— Точка входу? — різко спитав Прокл.

— Міністерство оборони, відділ закупівель, — відповів Ілля. — Їхня система електронного документообігу вже інфікована. «Машина Тьми» підміняє базу в режимі реального часу.

— Тобто за кілька годин у нас будуть «докази», що армія закуповує боєприпаси у ворога, — додав Олег. — А в парламенті вже готується група, яка використає це для удару по Президенту.

Тиша. Кожен розумів: це не просто хак. Це спроба перетворити інформацію на зброю, яка вбиває довіру

— Ми йдемо в контратаку, — сказав Прокл. — Але не технікою однією. Нам потрібно і політичне прикриття, і людський фактор. Якщо зараз їхній фейк вийде в ефір — це кінець усім нашим зусиллям.

---

В той же час у парламенті, за кілька кварталів від штабу, група депутатів отримувала «ексклюзивні документи». Роздруківки виглядали бездоганно: печатки, підписи, навіть часові позначки збігалися. На папері все вказувало на те, що закупівлі озброєнь ішли через фірми, пов’язані з ворогом.

— Це бомба, — шепотів один із депутатів, — завтра ми винесемо це на трибуну, і Президент не відмиється.

Ніхто з них навіть не здогадувався, що вони стали лише пішаками в грі «Машини Тьми».

---

— Нам потрібен доступ у саме серце, — сказав Андрій, нервово ковзаючи пальцями по клавіатурі. — Якщо ми зараз не перехопимо контроль над сервером, підробка стане частиною офіційного архіву.

— А це значить, що жоден суд не зможе довести її фальш, — додав Олег.

Прокл підняв погляд: — Я піду особисто.

— Ти жартуєш? Це фізичний доступ до серверної МО, — обурився Ілля. — Там охорона, бюрократія, кілометри дозволів!

— Часу на дозволи немає, — спокійно відповів Прокл. — Якщо правда зникне зараз, ми програємо.

Він узяв папку з президентським дорученням, яке підписали лише вчора, і кивнув двом співробітникам СБУ: — Ви зі мною.

---

Коридори Міністерства оборони були наповнені запахом старого металу і кави. Коли Прокл із командою увійшли, черговий офіцер насторожено подивився на документи.

— Нічого не знаю про жодні «термінові перевірки».

Прокл зустрів його погляд: — А коли країну підривають зсередини, ви теж чекаєте папірець із печаткою?

Кілька секунд напруженого мовчання. Потім офіцер зітхнув і пропустив їх далі.

У серверній кімнаті панував рівномірний гул. Миготіння зелених і червоних ламп створювало враження, ніби вони увійшли у внутрішній організм машини. Андрій по захищеному каналу підказував кроки.

— Блок живлення під номером три. Там апаратний ключ. Якщо його не вийняти зараз — підміна закріпиться назавжди.

Прокл підбіг, але раптом почув клацання затвора. Позаду стояв охоронець із пістолетом.

— Відійдіть від обладнання!

Мить здавалася вічністю. Прокл підняв руки:

— Слухай, солдате. Те, що ти бачиш у цих серверах, може зруйнувати твою країну швидше, ніж будь-який танк. Я не ворог. Я тут, щоб зупинити це.

Охоронець вагався. У його очах — суміш страху й сумніву. Та раптом у кишені Прокла завібрував телефон. На екрані висвітлилося сповіщення: «Фейк активовано. Запис у реєстрі підтверджено».

— Ми запізнились… — прошепотів Андрій у навушниках.

---

У той самий момент у парламенті вже роздавали копії «документів». Журналісти готувалися до сенсації.

Але Ілля, що залишився в штабі, раптом закричав у мікрофон:

— Є шанс! Вони підробили все, крім одного — часових відбитків у внутрішньому аудиті! Якщо ми зараз покажемо розбіжність хоча б у кілька секунд — це буде доказ підробки!

Прокл кивнув охоронцю:

— Дай мені п’ять хвилин. Якщо брешу — стріляй.

Він ривком висмикнув апаратний ключ і вставив власний модуль із криптографічним маячком. Система завила, на екранах замиготіли повідомлення про конфлікт даних. Ілля в штабі миттєво зловив сигнал:

— Є! Ми маємо доказ, що база підмінена! Це як відбиток пальця — вони не зможуть це спростувати!

---

Вже через годину Прокл виступав на позачерговому засіданні парламенту. Перед депутатами лежали ті самі «документи», але тепер поруч — таблиця з часовими відбитками, які показували: записи створені раніше, ніж нібито відбулася сама закупівля.

— Панове, — сказав Прокл, — це не просто фальшивка. Це спроба зробити брехню законом. Але ми впіймали їх за руку.

Депутати переглядалися. Ті, хто ще півгодини тому готувався вигукувати звинувачення, тепер мовчали.

---

У штабі команда зітхала з полегшенням. Але Прокл знав: це була лише перша битва. «Машина Тьми» не зупиниться. Вона спробує знову й знову.

Вночі він стояв біля вікна й дивився на місто, яке світилося вогнями. Київ здавався крихким, але живим. І Прокл прошепотів:

— Господи, дай мені сили не тільки бити по брехні, а й тримати серце чистим. Бо якщо ми самі станемо тінню — перемога стане нічого не вартою.