Розділ 36. Машина Тьми

Новина прийшла об 11-й ранку — не через телеграм-канали, не через анонімні зливи, а офіційно: президент викликав Прокла до офісу. Це був знак, який важив більше за будь-яку телекамеру. Коли держава стає на бік правди — це вже не рейд однієї групи ентузіастів. Це початок реформи, яка може або затвердити успіх, або походити на ритуальне виймання пластикової заглушки з хворого організму. Де пластикова заглушка виконувала функції утримання не тільки поганих дій а і добрих, залучивши все під свій контроль.

Прокл привіз з собою Олега, Іллю і двох представників від чесної частини СБУ. Вони увійшли до кабінету президента під тихий гул охорони та паперів. Президент зустрів їх без офіційної театральності — втомлений, але зосереджений. У його очах було видно: він розуміє, що ставка — не політичні бали, а виживання країни.

— Прокле, — сказав він просто, — ваша система показала мені частину того, що відбувається. Я бачив цифри. Але влада має бути не лише каральною. Вона має створити механізм, який долучить державні ресурси, зменшить можливості для саботажу та підтримає людей, які ризикують життям заради правди. Я вирішив створити «Бюро протидії зраді» при Адміністрації, — він зробив паузу, — і доручаю вам очолити його.

Зала замовкла. Прокл відчув, як земля у нього під ногами зміцнюється і водночас стає кам'яною. Це було не просто слово — це державне фінансування, доступ до баз, правовий і матеріальний захист команди, повноваження запитувати й перевіряти. Але була й інша сторона: бюрократія, політичні компроміси і ризик, що система може бути використана політично.

— Ми приймемо ці повноваження, — сказав Прокл урочисто, — але з умовою: наша робота буде прозорою, під контролем парламентського комітету з національної безпеки і Ради церкви, яка дасть духовні настанови. Машина має бути інструментом справедливості, а не помстою.

Президент кивнув: — Домовилися. Я хочу, щоб це було не шоу, а механізм, який працює в правовому полі. Я дам доступ до реєстрів і забезпечу фінансування. Держава буде з вами — до перемоги.

Повернувшись у штаб, команда відчувала напружену надію. Державна підтримка — це одночасно привілей і пастка: тепер у них будуть очі й у політиків, і у ворогів всередині системи. Та головне — це ресурс, який дозволив розгорнути захист і розвивати нові модулі. І це в першу чергу боротьба з програмою на базі штучного інтелекту, яка вже ефективно бореться з нашою програмою правди.

Але повідомлення Андрія не давало змоги розслабитись: «Машина Тьми» існувала. І вона не була просто метафорою. Це був штучний інтелект, створений для маніпуляцій: він вмів генерувати фейкові документи з підробленими підписами, підмінювати записи перевезень і створювати «альтернативні правди», які можна було викинути в інформаційний простір — і вони ставали аргументом у судах, у телеефірах, у закритих комітетах.

Це був не голий хакерський інструмент, а система, яку тренували на фальшивих базах: дані про рух техніки, зарплати, закупівлі — усе підтасоване, «очищене» під логіку, яка виправдовувала розкрадання. Її творці не просто крали — вони створили систему, що робила крадіжку «законною» у документах і в очах тих, хто звик вірити лише цифрам на папері.

— Вони підмінили правду в масиві даних, — пояснював Андрій, ще погано володіючи голосом. — Тому наші алгоритми, які шукали аномалії, могли видавати хибні сполучення. Вони тренували «Машину Тьми» так, щоб вона виявляла помилки в наших перевірках і підкидала контраргументи.

Прокл сів за стіл і намалював на карті логіку протидії.

— Потрібно зробити три речі одночасно, — сказав він. — Перше, ми розгортаємо правовий захист: створюємо оперативний штаб із судовими експертами, щоб підсилити докази, які виводитимемо в публічний простір. Друге — технічне: ми маємо створити «детектор походження» для даних, криптографічний маячок, який зможе відрізняти справжній запис від підробного. І третє — інформаційна операція: коли їхня машина викине фейк, ми повинні мати відповідь, яка пояснить людям, чому це підробка.

Олег додав: — І ще — треба ревізувати джерела даних. Держава дає нам доступ, але одночасно ми маємо впровадити механізми контролю над тим, хто подає дані. Забезпечимо цифрові підписи, які неможливо підробити, та журнал аудиту з часовими печатками у блокчейн-подібному форматі.

Удень почалися перемовини з депутатами. Не всі погоджувалися. Хтось бачив у цьому інструмент для політичної боротьби, інші — ризик витоку даних. Прокл розумів: легітимація державою — це робота, яка вимагає мудрості.

— Ніякої політики, — говорив він у комітетах. — Ми не робимо «чорні списки» за політичними ознаками. Ми працюємо з фактами. Хто доведе свою невинність — буде очищений. Хто винен — відповідатиме. Ми будуємо країну, де армія й офіцер знають: їх підтримують люди, які дивляться правді в очі.

Паралельно «Машина Тьми» завела першу серію атак на інформаційному фронті: фейкові звіти, підроблені компроміси, витоки про нібито певні розмови Прокла з іноземними агентами. Канали ширили матеріал з «доказами», а дехто з депутатів вимагав негайного розпуску бюро й перевірки самого Прокла.

— Це їхній хід, — сказав Прокл, читаючи допис. — Вони намагаються дискредитувати нас персонально. Але маємо перевагу — у нас є відкриті джерела, експертиза, і, головне, — правда.

Того вечора вони провели симуляцію: відтворили поведінку «Машини Тьми» у тестовому середовищі. Результат був лячним, але корисним: система вміла знаходити слабкі місця у логіці перевірок і підкидала правдоподібні фальші. Але її можна було виявити — не одразу, але методично, через кореляцію метаданих, часових маркерів і нетипових ланцюжків руху грошей.

— Ми бачимо, де вона грає на людській довірі, — підсумував Олег. — Тепер треба зробити так, щоб ця довіра була підкріплена доказами, що витримають будь-який суд.

Прокл молився у своїй кімнаті довше звичайного. Він знав: ця війна вимагатиме не лише техніки, а й мудрості, витримки і чистого серця. Машина — це лише інструмент. І якщо правду оздобити мудрістю і законністю, її не зможе зламати жодна машина брехні.