Розділ 21. Війна і торгівля на крові

Війна змінює все. Вона оголює душі, показує справжні обличчя, відділяє зерно від полови. Одні йдуть у бій, ризикуючи життям заради ближніх. Інші несуть останні копійки на підтримку воїнів. А є ті, хто бачать у війні лише новий спосіб збагачення.

Прокл бачив це. Йому відкривалося більше, ніж іншим, бо Господь давав йому відчуття брехні, навіть коли слова звучали солодко.

Останнім часом він почув про Олександра — підприємця, який гучно заявляв, що допомагає армії. Його колони дорогих джипів, що приганялися з-за кордону «для фронту», робили враження. Журналісти писали про нього як про благодійника. Він сам любив фотографуватися на фоні техніки, поруч з військовими, роздаючи обіцянки.

Та в серці Прокла не було миру. Щось у цій людині не збігалося з образом, який малювали газети. І Господь підказав: «Поглянь уважніше. Бо кукіль завжди намагається виглядати як пшениця».

Чорна схема

Справжня правда виявилася страшнішою за будь-які чутки. Олександр справді переганяв машини з Європи, але не для армії. Вони осідали в руках багатих замовників — бізнесменів, політиків, навіть тих, хто втік від фронту. Гроші текли рікою, податки ніхто не бачив. Поліція ж мовчала — бо отримувала свою частку.

А щоб ніхто не піднімав галас, кілька машин усе ж передавали військовим. Цього було досить, щоб Олександра вважали меценатом. У той час, коли хлопці на фронті гинули від нестачі транспорту, він набивав кишені.

Це було не просто злодійство. Це була торгівля на крові.

Зустріч

Прокл вирішив діяти. Він звернувся до Олега — того самого колишнього хакера, якого Господь вказав йому.

— Олег, — сказав він, — маю завдання для тебе. Але знай: це небезпечно. Людина, яку ми маємо викрити і потім закрити, тобто ув'язнити, багата і має вплив. Він прикривається допомогою армії, а насправді торгує на війні.

Олег слухав мовчки, але в його очах загорівся вогонь.

— Я знаю таких. Вони гірші за ворога. Бо ворог приходить ззовні, а ці руйнують ізсередини. Скажи лише, що я маю зробити.

Вони працювали кілька днів. Олег пробивав канали постачання, знаходив фіктивні договори, простежував рух грошей. Документи складалися в одну картину — і ця картина була чорною, як ніч.

— Доказів достатньо, — сказав Олег. — Але цього мало. Він сильний, у нього куплені суди і поліція. Якщо просто передати папери, усе зникне в шухляді. Потрібен удар, щоб люди самі побачили правду.

Викриття

І такий момент настав. У місті організували великий благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Там мав бути й Олександр — з пафосними промовами, з черговою показухою.

Коли він вийшов на сцену, щоб вручити «ключі від машин для фронту», Прокл і Олег почали діяти. На великий екран позаду раптом вивели документи: банківські виписки, контракти, списки заможних покупців, які вже отримали джипи. Далі — фотографії з прихованих камер: машини з нібито «для армії» вже стояли в закритих автосалонах, виставлені на продаж.

Люди в залі завмерли. Спершу — тиша. Потім здійнявся гул. Хтось кричав: «Ганьба!», інші вимагали арешту. Журналісти рвалися вперед, камери ловили кожну мить.

Олександр спробував виправдовуватись, але його голос тремтів. Він говорив про «провокацію», «фальшивки», та докази були беззаперечні. А головне — їх побачили тисячі людей одночасно.

Поліція, яка мала його прикривати, цього разу не змогла втрутитися: натовп вимагав справедливості.

Падіння

Того ж вечора Олександра затримали. Його будинок обшукали, знайшли мільйони готівкою і договори з заможними «клієнтами».

А в соцмережах люди писали: «Цей злодій наживався на крові наших хлопців!» Гнів був такий, що навіть його захисники замовкли.

Прокл бачив усе це й молився. Він не тішився падінням ще одного «ідола». Він знав, що боротьба тільки починається. Бо на війні замість, щоб жодного не загинуло, загине десять справжніх, порядних людей, якщо люди не навчаться відрізняти справжнє добро від облуди.

Слово для України

Тієї ночі він довго молився. І Господь відкрив йому слово для всього народу:

«Україна вистоїть, якщо стане єдиною. Але єдність неможлива там, де одні кладуть життя, а інші торгують цим життям. Бо хто продає правду, той уже продав душу. І перемога не приходить через торгівлю, а вона приходить через жертовність і віру».

Ці слова він сказав наступного дня у храмі перед людьми. І вони розійшлися поміж людей, немов світло, яке нищить темряву. Бо всі зрозуміли: ворог не лише ззовні, він і всередині. І боротися треба з обома безкомпромісно.

Новий виклик

Олег підійшов до нього після служби.

— Це тільки початок, — мовив він. — Ми ще не раз зустрінемо таких, як Олександр. Але тепер я знаю, що ми не одні. Бо з нами правда.

Прокл поклав руку йому на плече:

— Так, брате. Але пам’ятай: правда — це не меч для помсти. Це світло, яке розганяє темряву. І тримати це світло важче, ніж воювати. Це тому, що завжди існує спокуса всемогутності і вседозволенності на фоні гучних перемог.

Олег кивнув. Він розумів. І був готовий. Він розумів, що необхідно залишатись скромним не дивлячись ні на що і це бажання Бога.

Бо війна — це не тільки бій на фронті. Це ще й бій за душі народу. Бо взагалі війна тому, що у народа прагнуть забрати краще і дати йому гірше і він це розуміє. Але існує зрада бо не всі розуміють, а є і такі яким встановлено і для них важлива тільки користь.