Розділ 19. Голос пшениці

Після викриття Тадеуша у повітрі повисла дивна тиша. Місто ще не знало, як реагувати: чи то радіти правді, чи то лякатися наслідків. Бо Тадеуш був не просто благодійником — він був символом. А коли символ падає, багатьом здається, ніби земля виходить з-під ніг.

Але Господь показав Проклу іншу картину: пшениця починає говорити. Серед простих людей з’являлися голоси, які раніше боялися сказати правду.

— «Я працювала у фонді Тадеуша, — заговорила молода жінка на одному з зібрань, — і бачила, як продукти, призначені для сиріт, опинялися в ресторанах його друзів. Ми мовчали, бо боялися втратити роботу. Та тепер я не боюся».

— «Я був в списку тих, кому мали дати ліки, — сказав старий чоловік, — але їх чомусь не вистачило. А згодом я бачив ті ж самі ліки у приватній аптеці, яку відкрили родичі Тадеуша. Тепер я розумію, чому».

Так один за одним голоси зливалися у хор. І цей хор був голосом пшениці, яку Господь благословив, аби вона не мовчала серед кукілю.

Лицемірний союз

Та Тадеуш не збирався здаватися. Він підняв цілу хвилю захисників. Серед них були відомі політики, артисти, навіть священики, які отримували щедрі «пожертви» від його фонду. А в дійсності це були передчасні хабарі, щоб задобрити і тоді, вільно робити свої брудні справи, які шкодять усьому суспільству в якому він живе.

— «Не слухайте наклепів! — вигукували вони з екранів телевізорів. — Тадеуш — опора нашого суспільства! Він годує бідних, коли держава мовчить!» І це зробили хабарі, які вони отримали: хто важливіший гроші, хто меньш важливий гречку. Таким чином гроші які виділяли спонсори, волонтери, працювали не на суспільство, а особисто на Тадеуша. І він був не благодійником, як він скрізь себе рекламував, а паразитом на тілі суспільства. І це було його дійсне обличчя.

Але Прокл бачив практичний бік цієї справи, що це не захист, а союз лицемірів. Бо кожен із них мав свій інтерес: хтось отримував фінансування, хтось — будинки, хтось — гарантії на виборах. Це була мережа, схожа на павутину, у центрі якої сидів павук у масці добродійника.

Нічна молитва

Прокл у ті дні довго молився. Він відчував вагу боротьби. Сумніви підступали: «А що, якщо я справді помилився? Якщо добро, яке робив Тадеуш, важливіше за його розкіш? Може, я руйную те, що приносить хоч якусь користь?»

Але Господь відповів йому в тиші ночі:

— «Чисте джерело не може витікати з брудної криниці. Якщо зерно гниле, то й хліб з нього не буде поживним. Пшениця не терпить поруч куколю, бо він отруює навіть найкраще поле. Йди і далі продовжуй боротьбу, бо Я з тобою».

Ці слова розсіяли темряву в його серці.

Перший удар

Журналісти, надихнувшись його прикладом, почали копати глибше. І знайшли схеми виведення грошей через офшори, контракти з фіктивними фірмами, розкішні маєтки зареєстровані на чужих іменах. Новини вибухнули, мов грім серед ясного неба.

Народ заворушився. Біля офісів Тадеуша почали збиратися люди з плакатами: «Де наш хліб?», «Годі грабувати під маскою добра!».

І вперше за довгий час сам Тадеуш не вийшов до них. Він ховався за високими стінами свого палацу.

Удар у відповідь

Але кукіль не здається так просто. Вночі на Прокла напали невідомі. Троє чоловіків перехопили його на вузькій вулиці, коли він повертався додому. Вони били жорстоко, мовчки, без слів. Але Прокл відчув — це було тільки попередження.

Він упав на землю, але не зламався. Вранці, з перев’язаними ранами, він знову виступив на зібранні людей. Його голос був хрипкий, але твердий:

— «Не кукіль вирішує, коли жнива. Господь вирішує. І якщо диявол сіє зло, то ми мусимо стояти, аби не дозволити йому заглушити пшеницю».

Люди слухали і плакали. Бо бачили: перед ними не бездоганний герой, а поранена людина, яка стоїть за правду, навіть коли це боляче. Але ніхто не знав, та і не повинен був знати, що Прокл є ангел посланий Самим Господом.

Зникла маска

Через кілька тижнів розслідування дійшло до кульмінації. У парламенті пролунала доповідь з доказами: мільярди, які мали піти на допомогу бідним, осідали на рахунках родини Тадеуша за кордоном.

Маска благодійника остаточно зникла. Телебачення, яке ще вчора співало йому осанни, сьогодні показувало кадри з його палаців. Люди дивилися і не вірили власним очам.

Тадеуш намагався втекти за кордон, але його зупинили на кордоні. Його ім’я стало символом гнилизни, яку він так ретельно прикривав.

Голос правди

Прокл дивився на все це без тріумфу. Він знав: це не його перемога, а перемога правди, яку дав Господь. І навіть тепер він молився за душу Тадеуша, бо розумів: кукіль теж створений Богом, але вибрав служити іншому господарю. Тому, що він кукіль не тому, що запрограмований, а тому що Господь Батько з майбутнього довідався про це і проголосив те, що насправді є.

— «Нехай навіть із цього зла виросте добро, — промовляв Прокл у молитві, — щоб люди більше не поклонялися ідолам у людській подобі, а довіряли лише Тобі». Але Господь знав істину, що неможливо кукіль перетворити на пшеницю, але дуже цінував добрі наміри прокла, тому що це було головне в ньому, за що Господь цінив Прокла.

І Господь відповів йому знову:

— «Добре, довершувачу. Що ти слухаєш голос пшениці. І жнива близькі». А все інше з Моєї волі займе свої місця.