Таня. Зізнання

Таня розуміла, що неправильно починати сімейне життя з обману. Її постійно гризла совість через зраду й вона остерігалася, щоб випадково не назвати Арнольда іншим ім’ям або проговоритися про все уві сні. З одного боку, їй хотілося у всьому зізнатися й полегшити душу. З іншого ж дівчина побоювалася, що чоловік не зможе пробачити її і скасує весілля. Залишитися покинутою нареченою до її планів точно не входило.

Останнім часом коханий жалівся на погане самопочуття: його постійно мучив головний біль та нудота. Тому Таня вирішила поїхати до нього додому і залишитися ночувати на всі вихідні.

Чоловік зустрів її блідим й позбавленим всякої енергії.

— Приві-і-іт! — Спробував він надати бадьорості власному голосу.

Менеджерка поглянула на нього й їй стало страшенно шкода схудлого вимученого Арнольда.

— Привіт, любий, привіт, зайчику! — Кинулася вона обіймати бідолаху. — Як я сумувала за тобою!

Вони пройшли до кухні й доцент поставив джезву на вогонь.

— Буду пригощати тебе кавою! — Повідомив він.

— О, ти готуєш її неперевершено! — Зраділа дівчина.

Чарівний аромат рознісся кухнею, збуджуючи смакові рецептори і піднімаючи настрій. Гаряча чорна рідина заповнила тонкі порцелянові чашечки, утворивши на поверхні апетитну пінку.

Таня зробила перший ковток й промовила:

— Любий, ти вже був у лікарні? Що тобі там говорять?

Чоловік не хотів зізнаватися, що постійно відтягує похід до лікаря. Знав, що Таня почне гиркати і вчити його жити. Але брехати він також не звик.

— Я обов’язково сходжу, але пізніше.

— Чекай, ти хочеш сказати, що взагалі ще не звертався до лікарів? Але чому? Арнольде, подивися, на кого ти став схожий! Навіть мені, людині без медичної освіти, очевидно, що з твоїм організмом коїться щось не те!

— Танюшо, це звичайна перевтома, не зважай.

— Як я можу не зважати? Ось стану твоєю дружиною й забороню тобі так знущатися над собою!

— Матимеш повне право. — Посміхнувся він.

Потім вони пішли до кімнати й менеджерка з невдоволенням відмітила увімкнений комп’ютер і купу паперів на робочому столі.

— Працюєш, значить? — Нахмурила вона брови.

— Ну я ж добувач, кохана. — Він ззаду поцілував її у шию й легенько ущипнув за талію.

— Арнольду Борисовичу, та зрозумійте ж Ви нарешті, що всіх грошей не заробиш! І більше аніж двадцять чотири години на дому нам ніхто не дасть.

— Саме так! Тому час потрібно проводити з користю. І насолодою. — Грайливо додав він. — До речі, як мені подобається коли ти звертаєшся до мене на ім’я й по батькові. Це так розбурхує, ніби ти одна з моїх студенток.

— Облиш, я для цього надто застара. — З лукавим поглядом відповіла Тетяна.

— Даремно, даремно… Навчатися ніколи не пізно.

— З таким викладачем дійсно не пізно. — Відповіла дівчина й солодко поцілувала його.

***

— Все ж таки мені вдалося влаштувати для тебе постільний режим. — Задоволено сказала Таня, потягуючись у ліжку.

— О так, це в тебе дійсно вийшло! Невже вже ранок?

— Обід! — Розсміялася кохана.

— Нічого собі! Тоді нам потрібно терміново перекусити.

— Так-так, тим більше сили тобі сьогодні ще ой як знадобляться! Йди до ванної, а я швиденько щось приготую.

Поки доцент приводив себе до ладу у ванній, Тетяна зробила бутерброди з сиром та яєчню з сосисками.  На Арнольдовій кухні вона почувалася справжню господинею, ніби вдома. Цей дім скоро дійсно мав стати і її також, він це розумів і приймав її. Дівчині було тут зручно, спокійно, затишно. Квартира мала гарну атмосферу, одразу відчувалося, що в цих стінах ніколи не ставалося нічого страшного.

Чоловік повернувся з ванної свіжим та бадьорим, у нього навіть рум’янець з’явився на обличчі.

— Сідай скоріше снідати, точніше вже обідати! — Запросила кохана. — Бачу мій приїзд пішов тобі на користь, ти аж трохи ожив.

— Дякую! З задоволенням. — Відповів Арнольд й сів за стіл, швидко запрацювавши виделкою.

Яєчня було гарячою та пишною і навіть бутерброди здавалися смачнішими ніж зазвичай, хоча доцент завжди купляв одну й ту саму марку сиру. Але з рук коханої навіть звична щоденна їжа здавалася неабияким смаколиком, бо була приготована з турботою та любов’ю. Тетяна спостерігала за ним й раділа своєму тихому жіночому щастю. Вона відчувала в собі внутрішню готовність до створення родини, відчувала в собі потенціал берегині сімейного вогнища.

Звичайно, коли вони одружаться і почнуть жити разом, одними бутербродами не обійдешся. Доведеться щодня готувати вареники, котлети, випічку та інші домашні страви. Але дівчина, з подивом для самої себе, відмітила, що це її зовсім не лякає. Навпаки, їй хотілося піклуватися про когось і не пристосований до звичайного побутового життя доцент підходив на цю роль як ніхто інший. Він був настільки занурений у свою роботу, що йому потрібно було постійно нагадувати поїсти, відпочити, відволіктися. Чи могла б сама Таня колись подумати, що у неї прокинеться такий материнський інстинкт по відношенню до дорослого чоловіка?