Пошуки долі

Найкращі друзі жінок - це перукарі

Весь вечір Аріна переглядала ролики на ютубі про те як робити зачіски, укладати, фарбувати та стригти волосся. Вся ця кухня здавалася їй набагато складнішою аніж світ медіа, який вона вивчала та досліджувала вздовж і поперек. Дівчина крутила в руках ножиці, щипці, гребінці різних форм та розмірів. Рукам було незручно, їх потрібно було вигинати так і сяк, що спричиняло дискомфорт. Вона ніяк не могла второпати як досягти того стану, коли передпліччя і інструмент стають одним цілим.

Потрібно було відповідати легенді, яку вона вигадала для довірливої менеджерки. Буцімто вона рік тому закінчила курси перукарів-стилістів, щоб зробити це своїм хобі. У таку нісенітницю могла повірити тільки Тетяна. Жодна людина із оточення аспірантки не прийняла б таке на віру і подумала, що це невдалий жарт.

Дівчина вмовила Таню поекспериментувати з весільними зачісками не тільки в салоні й запропонувала свою допомогу. Не підозрюючи нічого поганого, менеджерка погодилася.  Вони домовилися зустрітися у суботу вдома у майбутньої нареченої.

***

Аспірантка приїхала на таксі, прихопивши з собою невеличку валізу, повну перукарських інструментів. На порозі її зустріла привітна Таня.

— Привіт! Я так сумувала за тобою! — Обійняла вона свою гостю.

— Я також! З цим універом майже не залишається вільного часу.

— Аналогічно. Робота в агенції забирає весь час, а ще підготовка до весілля. Я мрію нарешті виспатися.

Під час розмови Аріна зняла верхні речі, роззулася й вони пройшли до зали.

— Де Віра Павлівна? Хотіла привітатися з нею.

— Вона поїхала до подруги на дачу. Взимку вони обов`язково запалюють камін, ставлять самовар і готують пиріг з малиною, обговорюючи під все ці діло останні новини. Стара добра традиція, якій вони не зраджують вже багато років.

— А ще говорять, що жіночої дружби не існує. — З хитрим оскалом промовила гостя, дивлячись кудись у бік.

— Маячня! _ Безтурботно махнула рукою менеджерка. — Бажаєш кави або чаю?

— Краще пізніше. Після того, як спробуємо створити тобі гарну зачіску.

Аріна розкрила свою валізку й почала діставати звідти купу різного перукарського причандалля: ножиці звичайні та для філірування, щітки, лаки, муси, гелі, пінки.

— Ого! Скільки у тебе тут всього цікавого! — З захопленням сказала Таня. — Я навіть не знала, що у тебе таке хобі.

— Якось не доводилося говорити про це раніше. Та й часу не вистачає на те, щоб зробити це повноцінним захопленням, як планувалося одразу. Так, інколи роблю до свят зачіски дівчатам з універу, якщо попросять.

 — Класно! А можна подивитися фото твоїх робіт?

— Так, звичайно. — Аспірантка дала їй телефон, куди завбачливо накачала з інтернету купу фотографій зі стрижками та зачісками.

Менеджерка почала листати картинки, одна краще іншої.

— Вау! Арінко! Та в тебе справжній талант! Забудь про свою аспірантуру і йди працювати до салону, від клієнтів відбою не буде!

Від цих слів аспірантку прямо покоробило, вона ледь втрималася аби не сказати Тетяні, якій явно бракувало у цьому житті почуття такту, декілька ласкавих фраз.

— Ні-ні, мої перукарські послуги тільки для вузького кола друзів.

— Тоді мені пощастило! — Посміхнулася дівчина.

Ти навіть не уявляєш настільки! Подумала Аріна і взялася розчісувати волосся суперниці. На щітці його залишалося багато й це неймовірно тішило аспірантку.

— Слухай, а може зробимо тобі стрижку? — Запропонувала вона.

— Ні, я не хочу. — Відмовилася Таня. — Хіба що можна спробувати після весілля. А поки давай зробимо якісь романтичні жіночі хвилі.

— Бажання майбутньої нареченої – закон! — Посміхнулася дівчина й увімкнула щипці нагріватися.

Наступна година видалася суцільним пеклом для обох дівчат. Аріна, який було незвично і незручно управлятися з щипцями, добряче обпекла Тетяні вухо і навіть собі пальця. Зачіска зовсім не вдавалася. Замість м’яких плавних хвиль виходили якісь агресивні буклі, що нагадували образ радянських продавчинь. Горе-перукарка взяла до рук ножиці і впевненим рухом вистригла чимале пасмо волосся.

— Що ти робиш? — Сіпнулася дівчина.

— Там в тебе щось склеїлося. Певно ти їла щось солодке й випадково забруднила волосся.

— Та не їла я нічого солодкого! А навіть якщо так, волосся можна вимити і все, навіщо ж різати?

Якби аспірантка ще й взялася зараз робити суперниці макіяж, то до купи б наквацювала їй губи червоною помадою, намастила повіки блакитними тінями майже до тонко вищипаних брів, підведених чорним олівцем чіткою графічною лінією. Розкішний би вийшов вигляд! Останнім штрихом і останньою краплею терпіння для Тані стало те, що Аріна взялася щедро лупити лаком так, ніби намагалася витравити дихлофосом тарганів.

— Ну все, досить, досить! — Закричала менеджерка, прикриваючи очі. — Краса не варта таких жертв!

— Все, готово… — Замучено промовила аспірантка, навіть не намагаючись надати голосу радісних ноток.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше