Вечеря на двох

На ранок Сергій почувався жахливо, голова тріщала, перед очима все крутилося, а мозок відмовлявся працювати. Чоловік доклав зусиль аби згадати події вчорашнього дня. Так, спочатку він зустрівся зі Світланою.  Вона розповіла йому про трагічну подію свого життя, в результаті якої отримала невтішний діагноз безпліддя. До того ж виявилося, що до всього цього причетний тихий доцент Арнольд Борисович, який давним-давно наламав дров у свої шістнадцять.

Після того як з’ясувався обман з протизаплідними пігулками, вони вирішили розірвати стосунки. Потім Сергій поїхав додому й напився там до свинячого визгу. Тетяні та сестрі він вирішив поки що нічого не розповідати про Арнольда. Йому страшенно не хотілося залишатися вдома самому цього вихідного дня. Окрім похмілля він відчував самотність та порожнечу. Тому вирішив запропонувати менеджерці зустрітися і разом прогулятися парком.

Таня була в червоному осінньому пуховику та чорних чобітках, що підкреслювали її тонкі щиколотки. Нещодавно вимите волосся розсипалося по плечах й виблискувало на сонці. Вся вона сяяла, ніби світилася щастям. Саме такою чоловік побачив її на фоні пожовклого листя.

— Привіт! — Зраділа дівчина.

— Привіт! — Відповів він. — Як ти?

— Дякую, добре. Насолоджуюсь законним вихідним.

— Не зіпсую цю насолоду своює присутністю?

— Навпаки!

Погода була чудова, тиха та ясна. Повітря, сповнене запахом пожовклого листя, дарувало бадьорість і гарний настрій.

— Я вчора їздив до Світлани. — Почав чоловік.

— В лікарню? — Таня аж зупинилася від несподіванки.

— Ні, її вже виписали додому.

— Як вона почувається?

— Каже, що добре, але виглядає кепсько. Схудла ще більше, вся якась сіра. З неї ніби вийняли душу.

— О, Господи…

Він наважився сказати найголовніше:

— Ми розірвали стосунки, Таню.

В її очах промайнуло справжнє здивування. Все ж таки вона була ліпшої думки про Сергія, не думала, що від здасться так швидко. Йому вистачило всього лише одного разу побачити її не в найкращій формі аби розгубити добру половину почуттів. А що було б якби він бачив її раніше, саме під час погіршення самопочуття? Чи наважився б він попрощатися з нею віч-на-віч чи обмежився б звичайним телефонним дзвінком? А може й взагалі просто почав уникати Світлану?

— Ти не витримав? Зрозумів, що не зможеш жити з нездоровою жінкою? — Вголос запитала дівчина.

— І це також. Але справа не лише в цьому. — Важко зітхнув він.

— Я чогось не знаю?

— Так. Та я й сам вчора тільки дізнався. Світлана не може мати дітей, бо зробила аборт в шістнадцять років, який закінчився для неї безпліддям. Каже, що це було проти її волі. Але хто знає чи дійсно це так.

Менеджерка затулила рукою рот, як людина, що справді шокована почутим.

— Розумієш, вона обманювала мене, хотіла мною маніпулювати. Складати казочки про те, що вагітність потрібно планувати, потім у нас довго б нічого не виходило. І правда стала б відомою лише тоді, коли я вирішив звернутися до лікарів. За розрахунком Світлани, на той час я повинен був у неї закохатися до нестями й залишатися разом попри все.

— Вона вчинила дуже нечесно по відношенню до тебе. Але вибач, що не приймаю твою сторону безумовно, мені її також шкода…

— Та мені її також шкода! — Голосніше ніж потрібно відповів Сергій. — Але вона обманула мене двічі! Вперше, коли не сказали про свої розлади у здоров’ї і вдруге, коли не просто змовчала про своє безпліддя, але ще й показово жерла протизаплідні пігулки.

— Сергію! Як ти можеш так говорити?! — Обурилася менеджерка.

— Так, я розумію, вона жінка, вона слабка, її потрібно жаліти. Але невже тільки через то, що я чоловік, мене можна не шкодувати взагалі? Мені можна брехати на кожному кроці, вішати мені вермішель на вуха? І, на хвилинку, не з будь-якого приводу, а дійсно важливих питань. Хоча кому важливо те, що я мрію про велику родину та дітей? Це ж тільки моє бажання.

— Для неї це питання не відсутності бажання, а саме змоги. — Тетяна вирішила проявити жіночу солідарність.

 — Але яке право ця жінка мала вирішувати за мене заздалегідь, що вона стане для мене важливішою за дітей?!

— За поки що абстрактних дітей. — Нагадала дівчина.

— Яка різниця?

Дівчина згадала як її Арнольд виправдовував вчинок Анни Кареніної, що була вимушена втратити зв'язок з обома дітьми заради коханого чоловіка.

— Ти зовсім її не кохав? — Запитала вона.

Це просте запитання вибило його з колії.

— Кохав чи ні… — Відповів Сергій після паузи. — Але я збирався пов’язати разом з нею подальше життя. А чи дійсно я кохав її, відверто кажучи, після цієї всієї брехні навіть не знаю.

— До чого тут брехня? У тебе були сумніви ще до того. Вони виникли одразу як тільки ти дізнався про її хворобу.

— Ти мене у чомусь звинувачуєш? — Скривився чоловік.