Скелети зі шафи Собецької

Світлана Собецька вдавала, що п`є протизаплідні пігулки. Насправді, у цьому не було жодної необхідності. Адже завагітніти вона не могла й так. Сергій виніс їй весь мозок зі своїм бажанням мати багатодітну сім`ю і колишня балерина самовіддано підігрувала йому, тільки весь час підкреслювала, що вагітність має бути запланованою. Вони постійно мріяли про спільних дітлахів і підбирали їм імена. Жінка не збиралася втрачати його тільки через своє безпліддя.

Нічого, спочатку вона трохи потягне час, граючи у планування вагітності та психологічну підготовку. Потім, коли Сергій почне тиснути, Світлана буде дорікати йому за безвідповідальність і змусить пройти всеможливі курси з підготовки до батьківства та родів, влаштує йому сім колів пекла, щоб він ще добряче подумав перш ніж заводити дітей. Якщо навіть цього виявиться замало, у неї буде як мінімум місяць, щоб пропити курс вітамінів та фолієвої кислоти перед зачаттям аби вагітність минала добре. Головне, щоб він звик до неї, боявся втратити і навіть думки не мав покинути через відсутність дітей.

А там, можливо, вона сама почне диктувати правила гри. Адже все вирішує не тільки чоловік. Про те, що сталося багато років тому, Світлана Собецька не розкаже йому ніколи. Сергій не повинен знати всю правду, аби не зіпсувати враження про неї. В його очах вона завжди має бути взірцевою жінкою: чистою, шляхетною, не здатною на підлість та слабкість. Кожен має право на таємницю минулого і вона також. Їй самій жити з цим тягарем на душі до кінця життя. Жодному чоловікові вона не дасть приводу дорікати їй хоча б подумки. Все сталося, коли їй було шістнадцять…

Не дивлячись на те, що балерина була постійно заклопотаною і не мала часу навіть на подруг, на особисте життя вона все ж таки його знайшла. Кохання вдарило її по голові, не питаючи є на нього час чи ні. Воно взагалі нічого ні у кого не запитує. Його не бентежить наявність твоєї свободи, бажання, готовності чи амбіцій. Приходить, коли заманеться і зникає так само... Але тоді наївна Світлана ще цього не стала.

Одного разу вона поверталася додому з балетного тренування, підвернула ногу і випадково опинилася в калюжі, забруднивши нові панчохи. Поруч опинився ввічливий хлопець, який допоміг їй підвестися. Він виявився її однолітком, звали його Арнольд. Якби тоді Собецька знала чим закінчиться ця зустріч, вона б тікала від нього, мов від ладану.

Вони познайомилися, Арнольд розповів, що проживає в іншому кінці Києва, а сюди приїхав за проханням тітки, яка знаходилася на науковій конференції в іншому місті і попросила його доглянути за квітами. Ключі від власної квартири сусідам вона не довіряла. Проживала жінка у сусідньому під’їзді,  в одному будинку разом зі Світланою.

Батьки та численні родичі хлопця належали до наукової інтелігенції. Арнольдові вони дали дуже гарне виховання, поруч з ним буле цікаво та приємно. На вразливу дівчину все це справило якнайкраще враження. Вони почали зустрічатися декілька разів на тиждень, гуляти парками, їсти морозиво. Це було справжнє перше підліткове кохання. І закохані берегли його як найбільшу таємницю, навіть від очей рідних.

Коли тітка Арнольда знову махнула на чергову конференцію, квартира залишилася у їх повному розпорядженні і він запросив кохану на романтичне побачення. Світлана погодилася. В чужому домі на неї очікували запалені свічки, пляшка вина, фрукти та шоколад. А ще хлопець, з нездоровим рум’янцем на обличчі і гормонами, що переповнювали його юнацький організм по самі вуха. Тоді між ними сталася їх перша близькість.

Нічого окрім болю балерина не відчула. І фізичного, і морального. А ось Арнольдові здається сподобалося, він сяяв, багато жартував, був бадьорим та щасливим. Того єдиного разу вистачило, щоб завагітніти. Але дівчина відчула це не одразу, а вже на третьому місяці, коли у плода сформоване і б’ється серце. Затримки менструацій у неї бували ще й до того.

Спочатку вона злякалася, а потім страшенно зраділа. Адже тепер вони одружаться з Арнольдом і будуть разом на все життя. Останнім часом вони бачаться зовсім рідко, а залишитися наодинці немає геть ніякої нагоди. Коли про все стало відомо у родині, був грандіозний скандал. Як так, загубити майбутню кар’єру! Пожертвувати балетом заради брудних пелюшок і дитячого визгу. Ніхто з сім`ї не підтримав її.

Той день, коли її змусили позбавитися власної, ще ненародженої дитини, вона запам’ятала назавжди, хоча й намагалася забути як страшний сон. Арнольда вона більше не бачила ніколи. Батько поїхав до його родини, про те, яка розмова відбулася там, нещасна Світлана могла лише здогадуватися.  Колишнього коханого дівчина зі знівеченою душою, тілом та життям люто зненавиділа усім серцем. За те, що нічого не змінив, за те, що не зупинив тих звірів, за те, що не забрав її і дозволив вбити їхнє дитя. Арнольд… це ім’я викликало в її душі лавину гніву, що погрожувала покотитися на кожного, хто ненароком згадає його. Дякувати Богу, хоч воно було доволі рідкісним.