За клопотами зовсім не до знайомств

Останнім часом Таня була дуже заклопотаною на роботі. Кількість клієнтів збільшилася, зросли і їхні вимоги. Телефон постійно обривався від дзвінків з безкінечними скаргами та невдоволеннями. В такі моменти вона почувалася працівником кол-центру, а не шлюбної агенції. До того ж дещо зменшилась кількість жінок, бажаючих познайомитися. Частина з них вже влаштували долю за допомогою агенції, інші ж справились і без неї. Чоловіки вимагали нових облич і вперше за довгий час їх не було.

Менеджерка намагалася подолати це кризове явище усіма можливими способами. Була оголошена тимчасова акція, що видавалася за гарячу пропозицію, завдяки якій прекрасна стать могла скористатися послугами безкоштовно. Це дещо відновило потік жінок. Велика проблема полягала й в тому, що більшість не розуміли чому взагалі потрібно за щось сплачувати, якщо міжнародні шлюбні агенції пропонують безкоштовні послуги завжди, а не на великі свята. І крім цього, в пакеті послуг йдуть візажист, фотограф, перекладач. Доводилось довго та багато пояснювати, що це абсолютно різний формат знайомств.

Звертаючись до міжнародної брачної агенції, жінка ставить себе в дещо залежні умови. Так, спочатку над нею всі крутяться, немов добра тітка-фея над Попелюшкою: її прикрашають, її оточують та надихають, мотивують та підтримують. І, хоча вона й висуває власні вимоги, правила гри такі, що зрештою все вирішує чоловік. Прилітає до України, обирає кращих серед найкращих. Такі пошуки можуть тривати до безкінечності, адже для нього завжди підготують нову партію лялечок. Бувають й виключення, коли іноземці принци створюють пари зі слов’янками, але зовсім нечасто. Про все це Таня добре знала від своєї колеги з міжнародної шлюбної агенції, з якою познайомилася на одному з тренінгів ефективної комунікації.

Якщо ж жінка обирала «Пошуки долі» вона могла бути впевненою, що її потреби та інтереси не ставляться нижче чоловічих. В цій агенції не шукали жінок для чоловіків. Тут дійсно поєднували людей, які б максимально відповідали вимогам та очікуванням одне одного. Форс-мажори і прагматичне ставлення виникало переважно у таких випадках, коли відбувалось щось непередбачуване. Директорка Ірина постійно нервувала і пила якісь страшенно вонючі краплі на травах. Вона щоразу дивувалася мов вперше, коли озвучувала статистику: сорок дев’ять клієнток вони втратили за місяць. Такого ще не було! Особисто вона, не рахуючи менеджерів, намагалася знайти потенційних клієнток серед знайомих.

Таня від усього цього почувалася й взагалі кепсько. Обставини змусили телефонувати всім підряд, включаючи колишніх однокласниць та однокурсниць з якими вона років сто як не спілкувалася. Спочатку дівчата раділи несподіваній появі людини з безтурботних років минулого, але коли чули пропозицію і розуміли з якою саме метою до них звернулися через довгі роки мовчання, дратувалися і гиркали. Більшість з них уже були заміжні, декілька разів її навіть послали, вочевидь особи, чиї нерви сімейне життя розгойдало остаточно. Менеджерка червоніла, ніяковіла, вибачалася і була змушена набирати все нові й нові номера. Коли це пекло закінчилося, вона заприсяглася, що ніколи в житті не поїде на жодну зустріч однокласників або одногрупників. З неї достатньо, вже наспілкувалися!

         Потім почалася справжня лавина із клієнтів жіночої статі. Просування в мережах про безкоштовні послуги принесло свої плоди. Роботи додалося настільки, що Таня постійно затримувалася  в агенції до пізньої ночі й одного разу навіть втратила свідомість. Менеджерка дещо хвилювалася, що скоро не  буде вистачати й чоловіків і вони почнуть залучати їх схожими методами. Вона не була готова вдруге телефонувати однокласникам та однокурсникам, хоча й іншої статі, навряд чи вони виявляться більш тактовними та люб’язними.

         В цій круговерті справ дівчина зовсім забула про власне особисте життя та про Арнольдика, з яким її пообіцяла познайомити сестра Сергія. Аріна час від часу звітувала, що її науковий керівник знаходиться на конференціях в інших містах і просила пробачення за те, що зустріч переноситься. Тільки тоді менеджерка згадувала про блакитноокого декана в окулярах і дякувала долі та науковим колам за те, що затягують його до своїх тенет. Часу на знайомства вона зовсім не мала.

         А ось у Сергія, здається, все добре. Він зустрічається зі Світланою, в стрічці новин Тетяна постійно бачить їх спільні фото у соцмережах. Балерина прямо ніби аж розквітла! Була й до того гарною, але мов воскова, не жива. Бліда, з погаслим поглядом. А зараз просто сяє! Очі блистять, на обличчі грає рум’янець. Та й Сергій поряд з нею виглядає цілком щасливим та задоволеним.