Північний Гоа

Індія виявилася дивовижною! Навіть у своєму контрасті бідності з розкішшю, мальовничих краєвидів і смітників довкола. Цілісінькими днями молоді люди мандрували орендованими байками аби побачити все нові й нові пляжі Північного Гоа. Керім виявився надзвичайно чистим і небагатолюдним.  Пляж Бага навпаки був розрахований на туристів і зустрічав гостей великою кількістю шезлонгів та кафе, більшість полюбляли обідати різноманітними морепродуктами та соковитими екзотичними фруктами  прямо посеред золотавого піску.

         Пляж Анджуна був найширшим, але плавати біля нього було небезпечно через велику кількість каміння під водою. Зате його полюбляла дуже різношерстна публіка, починаючи від просвітлених і закінчуючи хіпі.  Тихим і спокійним був Вагатор, пісок якого відрізнявся сіруватим кольором. На ньому можна було частіше зустріти тварин аніж туристів, й то, останні, частіше за все медитували.

         Надзвичайною красою вражав Калача, багатий на пальми й прісноводні джерела. Неподалік від нього можна була поблукати тропіками з легендарним деревом баньян, віднайти яке не так вже й легко! В цих пошуках Тетяна з Сергієм неодноразово натрапляли на величезні мурашники, змій та мавпенят. Дівчина постійно лякалася, а чоловік її підбадьорював. Вони багато жартували і сміялися, почуваючись щасливими від переповнюючих емоцій.

         Пляж Морджім зачарував їх своєю тихою красою, а гучний Арамболь вразив  розмаїттям тусовок, вечірок та атмосферою свята, яке не закінчується ніколи.

         Не дивлячись на те, що побачили вони багато, найбільше їм подобалося відпочивати на Бага. До тихих, майже безлюдних пляжів все було потрібно брати з собою. А тут усі блага цивілізації були під рукою. Тані подобалося, між сонячними ваннами, частувати себе фрешами, не відмовлялася вона й від Піна колади, яку часто приносив Сергій. Через спеку їсти їм майже не хотілося, а ось напоїв вони споживали багато.

         Поряд з Сергієм дівчина почувалася захищено, розслаблено і від цього дуже комфортно. Хто б міг подумати, але виявилося, що у нього класне почуття гумору! За ботаніка вона більше його не сприймала, цей помилковий образ остаточно зруйнувався в її очах. Його тіло було у чудовій формі, навіть обриси пресу проглядалися. Раніше, за мішкуватими светрами цього було зовсім не помітно. Як для сорока років, точніше майже сорока, він виглядав приголомшливо. Не кожен молодик може похвастатися таким тонусом і фізичною підготовкою. Звичці двічі на день займатися сорока хвилинними вправами він не зраджував навіть у відпустці.

         Таня постійно жертвувала ранковим сном, щоб вийти на пляж з паперовим стаканчиком ароматної кави у руках і спостерігати за тим, як Сергій тренується біля берегу. Здавалось, від цього видовища вирували хвилі, створюючи піну. Піна була у її чорному теплому напої. І, напевно, всередині неї, здіймалася тихоокеанським бризом. Це неправда, що знизу живота метелики тріпочуть крильцями. Тепер вона точно знала, що там здіймаються хвилі, які потім розливаються тілом, зігріваючи його і підсилюючи задоволення від усіх інших буденних речей у сотні разів.

         Його руки були сильними, м’язи міцними, а торс гнучким. Менеджерка не могла уявити, як у свої роки Сергій час від часу хватається за спину, зі скаргами на те, що щось прихватило. Там не могло нічого прихватити. Таке можливо з іншими чоловіками, але тільки не з ним. Він настільки володів своїм тілом, а воно настільки слухалося його, що це був симбіоз, ідеальний механізм, який не міг давати збоїв та похибок.

         Вони лежали у номері готелю, ховаючись від спеки й повільно, але зацікавлено говорили про все на світі.

         — Яке найперше враження у тебе склалося про мене? — Раптово запитав чоловік.

         Дівчині не хотілося його ображати, але й лукавати тим більш. З ним вона почувалася максимально природною та щирою:

         — Пробач, але таке собі! Ти видався мені надто дивним. Заляканим, затюканим, таким, ніби ти взагалі боїшся жінок!

         — Часткова правда в цьому дійсно є. Я трохи побоююсь незнайомих жінок. За мною тягнеться ще шкільний шлейф сором’язливості, від якого я так і не зміг позбутися у дорослому житті, відкинувши його ніби ящірка хвіст. Врешті решт, це частина мене. Але трохи поспілкувавшись, я добре встановлюю з вами дружні контакти.

         — Це правда! — Погодилася задоволена Таня. — Але я не можу зрозуміти одного, ось ти говориш, що не зміг позбавитися сором’язливості, яка тобі добряче заважає в особистому житті. І в той же час, стверджуєш, що це частина тебе. Де логіка? Чи не легше подолати цю рису, яка зовсім не має відношення до твоєї особистості, а скоріше за все є результатом якогось травматичного досвіду?

         — Я ніколи не дивився на цю ситуацію під таким кутом зору. — Посміхнувся він і дівчина знову замилувалася його зубами. — Не копав так глибоко, не шукав психологічного підтексту. Знаєш, цим ти трохи нагадуєш мені Аріну, вона також постійно намагається знайти першопричину будь-яких явищ, проаналізувати, спрогнозувати наслідки. Коли ми повернемось до Києва, потрібно буде обов’язково вас познайомити, мені здається, що ви гарно потоваришуєте.

         — Мені буде приємно познайомитися з твоєю сестрою. Я вже багато чула від тебе про неї.

         — Так ось, — тим часом продовжував він, — я ставлюся до всього цього простіше, живу сьогоденням, не копирсаюся в минулому і не надто забігаю наперед.

         — Але ти розумієш скільки тобі це коштує? — За ці кілька днів Таня справді стала спілкуватися з ним як із давнім другом, навіть тема грошей не була табу. — Ти залишаєш тисячі баксів у агенції, щоб тобі підшукали кралю!