У літаку

Таня відверто хвилювалася перед мандрівкою до Індії, ще перед вильотом вона перечитала й передивилася безліч відгуків про цю країну, часто діаметрально протилежних. Хтось захоплювався красою її древніх храмів, споруд та пляжів. Хтось скаржився на жебраків та аферистів, які зустрічалися ледь не на кожному кроці. Багато дівчат сходилось на думці, що місцеві чоловіки не надто поважно ставляться до європейок, американок та слов’янок, часто поводячи себе з ними нахабно і навіть агресивно. Дивно, але такі стереотипи бувають зазвичай про турків.

         З одного боку, індійці сприймали світлошкірих жінок як щось божественне, вище за них. З іншого, не соромилися робити їм  непристойні пропозиції з перших хвилин знайомства. Саме так запевняли  ті, хто вже бував там раніше. Справжній парадокс! Дівчина не хотіла навішувати будь-які ярлики завчасно і вирішила самостійно скласти враження після побаченого, не спираючись на чужий досвід.  Але все ж таки добре, що поряд з нею буде чоловік! Ну як чоловік, ботанік! Але головне, що індійці про це не знають.

         Внутрішньо вона була готова до можливих отруєнь і страшенних розладів шлунку, до жахливого смороду навколо  та інших речей, якими лякали в інтернеті новачків, чия нога не ступала на землю такого різнобарвного, таємничого і не схожого на нас народу. В такі моменти їй здавалося, що Сергій запропонував цю мандрівку зовсім не для того аби налагодити дружні стосунки. А керувався лише тим, щоб перетворити її життя на справжнісіньке пекло! За те, що вона дорікала йому за несмак на жінок і підсовувала невдалих кандидаток.

         Але все ж таки Таня налаштовувалася на те, що залишиться у захваті від Індії, від її екзотичної природи, людей, страв, речей. Привезе бабусі гарне сарі або якийсь дійсно класний сувенірчик, не із тих які хочеться одразу віднести на смітник після отримання. Придбає собі декілька браслетів з дорогоцінним рідкісним камінням майже за безцінок. Зрештою, побаче слонів та мавп в їх природному середовищі, а не за  ґратами зоопарківських кліток. Хіба подорож не варта хоча б цього?

         Сергій певно був не лише ботаніком, але ще й екстрасенсорними здібностями володів, он як добре відчув її настрій!

         — Таню, мені здається, чи Ви хвилюєтеся? Ви часом не боїтеся перельотів?

       — Ні, я б повідомила Вас. Просто це моя перша поїздка за кордон. Мабуть, потрібно було починати з чогось менш екзотичного.

         — Ну, що Ви, Таню, запевняю, у підсумку Ви зовсім не пошкодуєте! Що саме Вас бентежить?

         — Не знаю… все й одразу. Відсутність комфорту, неприємні запахи, прискіпливі люди, занадто гостра їжа й повна антисанітарія.

         Що вона говорить… Вона ж раніше ніколи не була настільки зацикленою на чистоті й ідеальних умовах. А розмірковує зараз так, ніби навіть в походи не ходила!

         — Ваша реакція нормальна, як для жінки.

         — От тільки не потрібно гендерних стереотипів!

         — Це нормальний потяг жіночої душі перейматися за те, щоб було затишно та приємно і собі, і оточуючим.

         Щоб було затишно і приємно… Як влучно він сформулював звичайні жіночі бажання, через які прекрасна стать часто помилково звинувачується у меркантильності, ліні і ледь не всіх смертних гріхах.

         — А я, в свою чергу як чоловік, обіцяю, що саме так і буде.

         Хоча у цій фразі й не було жодного еротичного підтексту, прозвучала вона доволі інтимно.

         — Дійсно, і чому це я так переймаюся. — Дівчина знизала  плечима. — Врешті решт, ми летимо до Північного Гоа, а не до річки Ганг, в якій плавають останки трупів після кремації.  А це значить, що на нас чекає різноманіття пляжів, коктейлів, запальної музики, нових вражень!

         — А ось такий настрій подобається мені більше! — Посміхнувся Сергій.

         Таня тільки зараз роздивилася які гарні у нього зуби: свої, здорові, помірно білі, а не сяючі штучною білизною, немов начищений унітаз. При першій зустрічі вона зовсім не звернула на це уваги. Якби він одразу не ввіткнувся у свої книжку, яку читав англійською, можна було б трохи довше пороздивлятися його. А так якось і не зручно… Ну, нічого страшного! У неї попереду ще довгі десять днів, за цей час чоловік ще встигне добряче їй набриднути!

         Менеджерка шлюбної агенції «Пошуки долі» в цей момент навіть не підозрювала настільки сильно вона помилялася. І тільки пізніше дівчина усвідомить, що ця подорож промайнула ніби мить. Десять днів, як же цього замало, коли життя по-справжньому захоплює і вражає тебе!