Синє волосся Аріни й думки про Індію

Нажаль, цього року Сергій не міг поїхати у відпустку разом із сестрою, адже вона вступила до аспірантури й була страшенно зайнятою. Після закінчення журфаку Аріні стало цікаво досліджувати теорію й історію соціальних комунікацій. А брат не міг второпати навіщо взагалі їй це потрібно. Ну вмієш писати – пиши, не вмієш – не пиши. Все просто! Навіщо ускладнювати і ще щось досліджувати? Це ж просто журналістика, а не фізика чи якась вища математика!  Але вона була незламною, говорила, що Сергій – темна й дика людина і, здається, вилазила з університетської бібліотеки тільки для того аби підфарбувати корені волосся у яскравий синій.

         Чоловік звик, що вони завжди подорожували із сестрою разом. З самого малку він, як старший брат, оберігав її від усього поганого і намагався відкривати для неї світ з гарних сторін. Ще у школі вони об’їздили всю України, особливо полюбляючи бувати у Львові, Одесі та Харкові. Сергію подобалися сучасні будівлі, а Аріна захоплювалася старими, ще дореволюційними.  Пізніше, коли з’явилася можливість, вони вперше поїхали до Франції. Скільки вражень та емоцій тоді викликала у них ця поїздка! А далі: Іспанія, Італія, Англія, США. Брат з сестрою ще не встигали оговтатися від однієї країни, як уже потрапляли до іншої.

         А потім його Аріна виросла й стала самостійною. Вона сама обирала як їй виглядати, чим займатися, з ким спілкуватися. Старший брат відійшов на друге, якщо не сказати десяте місце. Сергій зізнавався собі, що успіхом власної туристичної агенції частково завдячував саме сестрі, адже постійно розробляв нові туристичні маршрути, які б могли не тільки привернути її увагу, але й по-справжньому вразити!  А це, в свою чергу, добре працювало і на клієнтську базу.

         Його синьокоса розумниця-красуня… звичайно ж у неї знайдеться час аби посидіти у пабі з однодумцями, дискутуючи про «Вікно Овертона», «Галактику Гутенберга» та інші  малоцікаві й незрозумілі для Сергія речі. А ось щоб махнути з ним, як колись, до спекотної Індії чи гостинної Грузії, що зачаровує своїми краєвидами, –  це вже пробачте, справи-справи-справи.

          Їхати самому йому не хотілося. Який сенс у нових враженнях, якщо не можеш ними ні з ким поділитися? Його натура, щось середнє між інтровертом й екстравертом, була не настільки зосередженою на собі аби подорожувати наодинці. Але й не настільки відкритою для світу аби зробитися водночас тревел-блогером.

         Нажаль, пошуки кохання затягнулися і віднайти другу половинку Сергію здавалося рівносильним тому, щоб відшукати голку в скирті сіна чи чорну кішку в темній кімнаті. Він зателефонував Тетяні.

         — Доброго дня, пане Сергію! — А я як раз підшукую Вам претендентку на нове побачення. Вибачте, але наразі не можу нічого запропонувати. — У її голосі відчувалося напруження та острах перед можливим моральним прочуханом. — Думаю, ближче до вечора зможу надіслати Вам підходящий варіант.

         — І Вам доброго дня! Не переймайтеся, Таню. Я телефоную з іншого приводу.

         — Я Вас уважно слухаю.

         — Вам подобається Індія?

         — Що Ви маєте на увазі? — Її голос був спантеличеним і настороженим.

         — Індія – це така країна, що знаходиться в Південній Азії…

       — Я в курсі, що Індія – країна, а не райцентр. Але до чого тут це? У Вас змінилися смаки і Ви вирішили підшукати собі принцесу Гіту? Якщо не помиляюся, в нашій клієнтській базі переважно слов’янські наречені. Але для нашої агенції  «Пошук долі» немає нічого неможливого! Я впевнена, що ми зможемо знайти чудову партію згідно з Вашими побажаннями, щоправда це займе більше часу…

         — Зупиніться, Таню, благаю, зупиніться! Мені не потрібна ніяка принцеса Гіта!

         — А яка потрібна? Зіта? Канді?

         — Негайно припиніть перераховувати мені чайний асортимент! — Почав виходити з себе Сергій.

         — Мовчу-мовчу, заспокойтеся. — Миролюбно промовила вона.

         Чомусь її настрій став покращуватися, вона зовсім не боялася ботаніка-клієнта.

         — Я мав на увазі чи подобається Вам Індія, як країна? Можливо, якісь її традиції, кухня?

         — Ну…в дитинстві ми з бабусею постійно дивилися індійські фільми про кохання, ті в яких ще багато танців. — Почала розмірковувати дівчина. — Заняття йогою мені подобаються, а ось аюрведична косметика зовсім не зайшла. А чому Ви цікавитеся, Сергію?

         Та невже! А чому Ви цікавитеся, Сергію? Взагалі-то, з цього питання потрібно було й почати, а не приплітати йому неіснуюче бажання стосунків з якоюсь Гітою. У цьому всі жінки! Сама придумала – сама повірила. А чоловікам потім пояснюй. І самою логікою тут не відвертишся, бо заробиш собі славу беземоційної істоти, не здатної читати між рядків і відчувати глибинні смисли.

         — Я скоро маю їхати у відпустку, до Індії. — Спробував пояснити він. — Щороку я подорожую з Аріною, але наразі вона вступила до аспірантури, ну і знаєте, вона такий книжковий черв’ячок, дослідницьке життя захопило її з головою. Одним словом, поїхати зі мною Аріна не зможе, а подорожувати один я не звик.

         Угу, раз Аріна вступила до аспірантура, значить це не собака, як спочатку подумалось Тані. А хто ж тоді? Секретарка? Коханка? Чи одразу два в одному? І взагалі, за кого він її сприймає?!