Побачення з Анжелою

Через декілька днів Тетяна надіслала чоловіку фото справжньої блакитноокої красуні з сором’язливою посмішкою і ямочками на щічках. Щічки були схожі на невеличкі, соковиті та рум`яні яблука. Їй нещодавно виповнилося двадцять два роки і вона навчалася у виші на юриста. Це диво звали Анжелою.

Сергій почав ретельно готуватися до прийдешнього побачення. Замовив столик в одному з найкращих ресторанів міста, а також кошик з кремовими й бузковими піоновидними трояндами. Йому хотілося справити на красуню-студентку якнайкраще враження.

І ось настав час «х», нарешті вони зустрілися з Анжелою. В житті дівчина виявилася ще чарівнішою ніж на фото.

***

На столі стояли дві порції смаженої картоплі, домашні котлети і вишневий компот.

— Сідай вечеряти, Таню. — Покликала маленька акуратна бабця, із тих, яких ще часто зі спини путають з молодицями.

— Дякую, ба. Я сьогодні щось не голодна.

— Нічого не знаю, швидко за стіл!

Дівчина з`явилася на кухні, стомлена, але однозначно свіжіша після змитої косметики.

Вони не поспішаючи їли запашні золотисті шматочки картоплі, яка вже встигла охолонути.

— Як справи на роботі? — Поцікавилася літня жіночка.

— Все як завжди. Чоловіки шукають цнотливих і досвідчених, а жінки молодих і забезпечених.

— Ти стаєш циніком, онуко.

— Попрацюй у «Пошуках долі», ще й не так заспіваєш.

— Невже у вас там зовсім не має гідних, цікавих чоловіків?

— Ну чому… Ось наприклад Степан Гаврилович, дуже гідна та порядна людина. Зразковий сім’янин, батько трьох дітей. Тільки вид у нього, знаєш, завжди якийсь замучений. Так, ніби він не працює, а знаходиться у вічному декреті й майже не спить.

— Та ну тебе з твоїми жартами. — Махнула вона рукою. — Чудово розумієш, що я мала на увазі когось з клієнтів. На такій роботі працювати і чоловіка собі не знайти, це ще потрібно вміти!

— Саме так. — Повчально помахала пальцем Таня. — А ось один, цікавий, ряди наших клієнтів недавно поповнив.

— Розповідай! — Мрійливо-нетерплячим тоном наказала бабця.

— Віро Павлівно, Ви – невиправна, одне кохання в голові! Ну, як цікавий, скоріше дивний. Такий, схожий на ботаніка, трохи затюканого.

— Є така категорія чоловіків, поруч з жінками вони почуваються розгублено.

— Та до чого тут це? У нього взагалі критерій пошуку – вага до сотні. Уявляєш? Саме так і сказав.

— Матінко, та здається чолов’яга втратив надію!

— Не скажи. А ось бажаний вік другої половинки до двадцяти п’яти. Бо він, бачите, мріє про велику сім`ю!

— Взагалі-то він має рацію… — Замислилася Віра Павлівна.

— Ба, та ти що, ну яку рацію? Самому вже тридцять дев’ять, про велику сім`ю потрібно було починати думати років десять тому! І взагалі, я щось не зрозуміла, де твоя жіноча солідарність?

— Там, де й твоє жіноче кокетство. — Не полізла за словом до кишені вона.

— Взагалі-то, флірт на робочому місці нам заборонений етикетом.

— Взагалі-то, не роботою єдиною, моя дівчинко. Ще є транспорт.

— Зараз так уже не знайомляться. Хіба що, якщо сидять у цей час на сайті знайомств з телефону.

— А ти чому не сидиш?

— Бо мені їх вистачає і на роботі! У транспорті я хочу відпочити.

— А як звуть твого цього сім’янина-ботаніка?

— По-перше не мого. А по-друге, ще не сім’янина. Звуть Сергій. І сьогодні у нього побачення з такою зубастою кралею, що, думаю, свій холостяцький статус він дійсно скоро змінить на сімейний.

***

Анжела в’яло ковирялася вилкою у салаті з рукколою, який попередньо сфотографувала. Для інстаграму, як повідомила вона. Дивно, але робити знімки їжі дівчині подобалося набагато більше аніж вживати її. Коли тоненький пальчик тиснув на екран телефону, очі сяяли, в них був азарт і ейфорія. Зараз же погляд був засмучений та згаслий.

—  Анжелочко, чому Ви нічого не їсте? — Занепокоївся чоловік. — Страви Вам зовсім не смакують?

— Ну що Ви, Серьожо, їжа чудова! Просто я вже втамувала апетит.

Навіть кішка його сестри Аріни і та втамовувала голод дещо соліднішими порціями.

— Ваше бажання слідкувати за фігурою варте поваги. — Спробував він зробити комплімент.

— Це все від природи! Я не сиджу на жодних дієтах і часто їм тістечка вночі. — Вона вчасно згадала, що на першому побаченні, в глянці радять не надто акцентувати увагу на обмеженнях у їжі.

— А я ось щовечора з`їдаю пачку знежиреного сиру.

—  Чистий протеїн після шостої – це дуже правильно. Не так вже й часто я їм ті тістечка ночами, якщо добре подумати, переважно на свята.

— Але це вимушено. Поки немає родини, взагалі-то я мрію про смачні, ситі сімейні вечері.

— Обожнюю готувати!