Львів. Золочів

Львів 
Ранок. Осіння погода та гарний настрій. Їх зустріла привітна пані Мар’яна. Вона була миловидною пані з чорним коротким волоссям і зачіскою у стилі каре.  На ній було сіре тепле пальто, а на ногах львівські черевики зі шнурівкою зі стрічок і з високими підборами. Панянка  тримала табличку, на якій було написано: "Екскурсоводка від туристичної агенції «Чорний кіт». Вона привітала гостей міста:
- В осінню пору Львів по-особливому чарівний і мальовничий, різнобарвне листя ідеально доповнює міські пейзажі та старовинну архітектуру Львові, тому фото на згадку будуть неймовірні. Можете робити селфі.

Неля дивилася, як активно молоді дівчата роблять фотографії, то й вирішила й собі зробити пару гарних фото біля кам’яного леву. Потім вони смачно поснідали варениками з вишнями, картоплею та дерунами, хто чим захотів та запили гарячою львівською кавою, яка гріла душу. Після цього відвідали Потоцький замок, який дивний чином стояв серед звичайних будівель.

Перлина серед міської забудови. До забудови Палац Потоцьких оточував досить великий площею парк, в якому за європейськими традиціями проходили гуляння аристократії з феєрверками. Перед центральним входом у палац є досить широка бруківка з каменів, а безпосередньо до дверей веде під'їзна дорога, якою в дев'ятнадцятому столітті під'їжджали карети гостей і власника палацу.

Які неймовірні файні зали були там, також їй сподобався давній стіл з таємними шухлядами, які відчинялися, власна з кожним своїм секретом. Потім відвідали високу церкву, в якій були дуже гарні вітражі зі скла у вікнах.

Площа Ринок - серце міста та власне центр усіх екскурсій. Італійський дворик. Собори, костели неймовірної краси на кожному кроці.

Отримала масу задоволення, час пролетів непомітно.

Під кінець екскурсії Мар’яна запропонувала пригоститися глінтвейном.

У Львові у повітрі витав аромат кави та романтики, глінтвейну та свободи.

Хто хотів, той випив. Неля також полюбляла іноді цей напій, бо він був гарячий, з віном і спеціями, та чомусь нагадував свято.

У Нелі розбіглися очі від різних видів цього напою. Вона вже пила глінтвейн із гарячим червоним столовим вином, з додаванням цукру, гвоздики та кориці. А тут найскладнішим за смаком вважався напій з Німеччини — тут його готують з додаванням бренді, хересу або портвейну, а спеціями беруть мускат, ваніль і кардамон. У французькому червоному глінтвейні обов'язково присутні коньяк та цитруси. А в британському поєднували вино з лимонами, корицею та гвоздикою.

Золочівський замок
Мар’яна підвела їх до маршрутки, де вже їх чекав високий сильний красень  - водій від турагенства. Екскурсоводка сіла біля нього. Дві дівчата сіли поруч на сидіння, літня пара чоловік та дружина також сіли рядом, а їй довелося сісти поруч з хлопцем. Неля сіла біля вікна і дивилася, як змінюється природа, коли вони їхали до Золочівського замку. В місті були дерева з жовтими та червоними листями, потім змінилось на ліс, який був немов клаптики: частина зелена, потім жовта, десь темно зелена чи руда. 
Уздовж дороги стояли милі будиночки, десь полем бігали троє жвавих коней. Настрій був неймовірний. Наче та сама Україна, але ніби й інша, це не можна було порівняти з міським пейзажем. Хлопець поруч був мовчазний, симпатичний, з карими очима, і дівчина вирішила, що далі мовчати не зовсім зручно і просто сказала:
- Мене звуть Неля.
- Віталік.
- А чому в середині тижня їдеш на екскурсію?
- Невелика відпустка. А ти?
- Технічні проблеми.
На цьому розмова перервалася. Неля продовжила дивитись у вікно. Так минула година ось вони й приїхали.

Пройшовши через дерев'яний міст, туристи одразу потрапили до арки з цегли. Вийшовши з арки, вони потрапили наче в інший світ. 

 Перед ними відкривалася гарна, витончена алея – французький садок. Дві гарні будівлі стояли поряд, а між ними був невеликий парк.
Вони вийшли, стали біля якихось каменів, та Мар’яна почала розповідати історію:
- Замок збудований у 1634 році коштом Якуба Собеського. Товсті земляні вали, зовні підмуровані тесаним каменем, утворюють непробивні стіни, що обрамляють замковий двір розміром 110х110 м. У палаці збережена рідкісна для XVII століття система каналізації, якої на той час не було навіть у Версалі (туалет). А Китайський палац- перлину замку, збудував Ян III спеціально для коханої дружини. У 17-18 столітті у замку стояв військовий гарнізон. Одна з найбільш шанованих артефактів замку – це Золочівська ікона Святого Миколая. За легендою, ця ікона має чудотворну силу і вже не раз рятувала замок від лих.
Ось зараз ми стоїмо біля трьох каменів тамплієрів, на яких є стародавні написи, можливо готикою. Їх привезли сюди з іншого міста. Можливо, села Новосілки. Чекайте. Цей маленький камінь краще не фотографувати. Про нього йде дурна слава. Говорять, що він приносить нещастя. Коли люди проходили повз нього в лісі, вони довго блукали і не могли знайти дорогу додому, їм чулися різні голоси і їх охоплював неймовірний жах. Камені витягли та освятили. Велика ймовірність, що там мешкали угорці, які були нащадками тамплієрів. Говорять, що якщо перекласти напис таємничу, то можна дізнатися де знаходиться скарб тамплієрів. Є легенда, що коли французький король почав арештовувати тамплієрів та шукати їх золото, то в той час 15 чи 16 кораблів відпливли, завантажені скарбами. Куди їх завезли невідомо. Можливо вони поїхали до свого замку Конвенту-де-Кришту у Томар, Португалія, чи в волелюбну Шотландію, чи до своїх срібних та золотих шахт в північній  Африці, чи в Латвію та можливо в Україну. В Україні є Середнянський замок тамплієрів, куди ми завтра й поїдемо.