Пошта мертвого сезону: Лист у нікуди
Розділ 1 . Папір що пахне дощем
Емма провела пальцем по холодній поверхні скриньки №13. Усі інші скриньки в під’їзді були пофарбовані в синій колір, а ця — в чорний, з ледь помітним малюнком ока на кришці.
— Знову порожньо, — прошепотіла вона, збираючись піти.
Раптом почувся тихий клац. Усередині щось шурхнуло. Емма завмерла. Вона точно знала, що поштар уже пройшов годину тому. Дівчина обережно просунула пальці в щілину і витягла конверт. Він був вологим, ніби щойно з-під зливи, хоча надворі було сухо.
На конверті красивим, знайомим почерком було виведено: «Еммі. Прочитай, поки не пізно».
Емма розірвала папір. Усередині була лише одна фраза:
«Не озирайся, коли почуєш дзвінок старого годинника. Він рахує не хвилини, а твої кроки».
У ту ж мить десь зверху, на темних сходах, пролунав гучний, хрипкий бій годинника. Бам... Бам... Бам... Емма згадала, що в їхньому будинку немає механічних годинників.
Вона відчула, як хтось невидимий став за її спиною. Повітря стало холодним, а запах старих листів заповнив увесь простір.
— Хто тут? — запитала Емма, міцно стискаючи лист у руках.
Замість відповіді зі скриньки №13 почали випадати сотні чистих конвертів, вкриваючи підлогу, наче снігом. І на кожному з них почало проступати її ім'я... червоним кольором.
Відредаговано: 19.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
