-5-

***

На ранок неділі Роксана прокинулася з відчуттям, що на неї чекає не просто спокійний поміркований відпочинок. В неї з’явилося передчуття пригод. Наче має статися щось надзвичайне, а от чого очікувати ніяк второпати не могла.

Роксі не думала, що це стосується відпустки. Та й сумнівалася, що справа у колишньому чоловікові. Валік давно не давав про себе знати. Аж з дня суду не виходив на зв'язок. Та то й не дивно, адже вже почалася передноворічна метушня. Усі планували святкування, робили закупи та потроху прикрашали оселі. Вже минув День святого Миколая, й навіть ті, хто не має дітей, починають підготовку до свят. Хоча б для себе та близьких чи друзів. Планують святкування, метушаться…

Роксана ж цим не переймалася. Прикрасить квартиру та поставить ялинку, коли повернеться з відпустки. Вона ж уже про все домовилася, тож цим можна не обтяжуватися.

Тож у гарному гуморі, вона поснідала, згадуючи вечерю з драконом і розмірковуючи над ситуацією та обдумуючи поїздку. Вже завтра вона вирушить на Аудрагалон. Як воно там буде? Як поводитиме себе Бастіан? Як поводитися з ним? Все, наче зрозуміло й просто, але трохи нервово. Раптом у  своєму світі він буде з нею не таким привітним? Чи то вона себе накручує?

 Насправді вечеря пройшла надто добре. Аж занадто добре. Що тепер вдавалося підозрілим.

Роксані вечір, навіть, здався милим. Наче не напівділова зустріч знайомих, а побачення. Тим паче атмосфера відповідна. Столик біля великого вікна. Приглушене світло дало змогу насолодитися видом на вечірнє місто, що потопало у теплих вуличних вогнях та підсвітці магазинів і торгових центрів. Ясна зоряна ніч, наче продовжувала цю картину. А разом з цим, смачна вечеря і приємний співрозмовник. Все що потрібно для приємного вечора. Чи ні?

Роксана вкотре прокручувала в голові учорашній вечір, зупиняючись кожного разу на новій дрібниці. Обмірковувала. Крутила туди сюди, намагаючись віднайти прихований сенс.

Та що не кажи, а Бастіан був милим та ввічливим. М’яке ставлення, спокійна некваплива розмова. Вони години дві теревенили ні про що. Розійшлися, коли вже працівники почали кликати тих, хто засидівся. Бо ж ще потрібні останні приготування. Треба домовитися щодо завтра. А робочий день закінчується.

Роксана замріяно зітхнула, згадуючи той вечір. Впіймала себе на думці, що давно в неї не було нічого подібного. Отакого теплого, спокійного вечора в романтичній атмосфері. Мінусом в якому був лише брак снігу за вікном.

Вона ще довго сиділа, крутячи у руках чашку з вистигаючою кавою та згадуючи той дивний вечір. Направду, Себастіан їй сподобався. То було щось більше, ніж просто м’яка ввічливість. Вечір був сповнений привітного теплого спілкування…

Роксана раптом згадала, як пояснішали його карі очі, наче він на мить виринув із глибин смутку. Згадала, як мимохіть помітила, легку півусмішку. Він криво посміхнувся. Один кутик губ ледь піднявся, інший сховався за краєм маски. Бастіан, наче щось приховував. Він, ніби й хотів віднайти краплинку тепла й крихту дружнього спілкування, та щось йому заважало повністю розслабитися та відпустити свою пересторогу.

Її спогади перервало деренчання мобільного. Роксі почула, що прийшло повідомлення й виринула з глибин свідомості. Повернулася в реальність, де тримала в руках чашку з вже вистиглою кавою, а за вікном стояв похмурий зимовий полудень.

Жінка мотнула головою, збираючись з думками. Вона силою волі допила ранкову каву та підвелася. Світла кухня здалася їй холодною та порожньою. Вона знову зітхнула, навела лад у приміщенні та пішла неквапливо збирати речі. Залишилися останні приготування.

***

Роксана ще раз перевірила сумку. Доклала туди кілька дрібниць й залишила баул у коридорі. Відшукала у шафі зручний і водночас простий одяг, у якому можна буде пройти через портал. Бастіан казав, що забере її від портальної зали (щоб це не було), тож вона вирішила не заморочуватися з тим. Однаково підготовлений для неї гардероб вже мали перенести до дракона, тож коли дістанеться маєтку ящера, перевдягнеться. Тому вона тим не особливо переймалася, тож і залишила це на останній день. І виявилося діяла правильно. Щось та й знайшлося підхоже в її шафі.

Останнім штрихом у приготуваннях до подорожі стала зустріч з покоївкою. Вона домовилася про приватну бесіду з прибиральницею та кухаркою в одному обличчі. Зустрілися у кафе й обговорили догляд за квартирою на час відсутності пані Думчук. Роксана повідомила де про всяк випадок залишить конверт з копіями документів та необхідною інформацією. Покоївка пообіцяла: якщо роботодавиця не повернеться — передати його довіреним особам й за необхідності пустити зазначених у квартиру.

Так зі спокійним серцем Роксана зустрілася з подругами на каву. Погомоніли й розійшлися. Роксі сказала, що їде та не вдавалася у деталі куди. Ті вирішили не розпитувати, мовляв, потім розповість.

Увечері, коли вже повернулася додому, зібрала необхідні документи та копії договорів у великий конверт і залишила той на столику у вітальні.

На тому приготування завершені. Завтра увечері Роксі вирушає в інший світ. А поки, можна виспатися й налаштуватися на мандрівку.

***

Ранок для Роксі пройшов у розслабленій підготовці до переходу. Вона виспалася та насолодилася початком відпустки. Нарешті, вперше за довгий час в неї була нагода розслабитися та побути на одинці із собою. Рідкісна можливість приділити цілий день своєму фізичному та психологічному стану. Вона використала це на повну, тож до вечора сувора бізнесвумен відійшла на другий план, а на перший вийшла звичайна жінка.

Роксі вирішила не фарбуватися й не робити укладку на цей вечір. У подорожі то не потрібно. Та й що з тим всим буде під час переходу. Може, макіяж потече, а волосся встане дибки. Хоча їм на інструктажі нічого такого не казали, проте краще зайвий раз не напружуватися. Це ж відпустка. Зачіскою вона теж не переймалася. Заплела волосся у просту косу, щоб не заважало. Якраз в тему до светра та джинсів, у яких поїде до агенції.