- 3-

- 3-

Перший ранок наступного тижня почався доволі спокійно. Попри дивний сон і загальний стан втоми після нього, Роксана була налаштована на пошук новорічного настрою та підготовку до подорожі.

Зайшовши до свого офісу, вона привіталася з секретарем і попросила:

- Льошику, сходи-но до сусіднього офісу й поклич когось, з ким я зможу домовитися про дизайнерське прикрашання оселі.

- Добре. Зараз буде. – відказав той, підводячись.

- І ще одне. Потім поцікався підготовкою корпоративну. Дізнайся що там як і запроси мені кошторис.

- Так. Буде зроблено.

- Дякую. – усміхнулася вона.

Роксана зайшла до свого кабінету й всілася за робочий стіл. Особливого настрою працювати не було, та треба завершувати справи й готувати проєкти до наступного року.

Бізнесвумен зітхнула, увімкнула комп’ютер та заходилася проглядати папери.

За пів години її відірвали від цього заняття стуком у двері.

- Заходьте. – відказала вона, згортаючи вікно на комп’ютері.

Олексій прочинив двері, засунув голову усередину та повідомив: - До вас дизайнера.

- Пускай.

Секретар пропустив молоденьку білявку в кабінет і тихенько зачинив за нею двері.

Дівчина з планшетом у руках, привіталася та пройшла до столу. Роксана запросила її присісти у крісло для відвідувачів. Та вмостилася, увімкнула планшет і почала розпитувати про побажання бізнесвумен.

Вони обговорили прикрашання оселі, орієнтуючись на світлини та домовилися про бюджетний варіант оздоби. Роксані не хотілося, щоб було надто барвисто та забагато деталей. Головне – ялинка. Скромно прикрашена й штучна. Інше, так, лише доповнення.

Врешті домовилися й Роксана поцікавилася: - Коли зможете виконати моє замовлення?

- Двадцять восьмого. До Різдва ніяк. Усе зайнято. Працюємо до пізньої ночі.

- Ясно. – невесело прокоментувала бізнеследі й замислилася.

З одного боку, це не дуже зручно, з іншого – вона однаково в цей час буде у відпустці, тож яка різниця. Обійдеться поки без святкового декору.

- Добре. Я якраз напередодні повернуся з відпустки.

- Записую вас. – відказала дівчина й внесла дані по замовленню в програму на своєму планшеті.

Після того розпрощалися й дизайнера пішла.

Роксана ще трохи посиділа, намагаючись налаштуватися на роботу, й врешті поринула у папери. А там і секретар приніс обіцяний кошторис. Тож справ була сила-силенна і їх усі треба переробити до відпустки, адже в останні дні року буде не до того.

***

Того вечора почалася активна підготовка до екскурсії в інший світ. Наступні два тижні їх готуватимуть до цієї поїздки. Так, Роксана буде не одна. Загалом, до Аудрагалона відправляють п’ятнадцять мандрівників. Всі по черзі пройдуть через портал. Де коли і як поки нікому з групи нічого про це не сказали, та Роксі була впевнена, що поступово усе пояснять.

Тож, після роботи вона у передчутті чогось незвичного, поїхала до агентства. «Портал» працює до двадцятої, тому вона не здивувалася, що ознайомчі лекції призначили на вісімнадцяту.

Увесь тиждень, окрім неділі, триватиме підготовка до переходу в інший світ. Їм мають розповісти про Аудрагалон і про те, як варто себе там поводити та куди звертатися по допомогу у разі чого. Принаймні так їй пояснили. Тож Роксана без зайвих нарікань та розпитувань поспішила приєднатися до вивчення нового напрямку для подорожі.

***

Їх запросили до великої кімнати, схожої на аудиторію якогось ВИШу. Прямокутне приміщення яскраво освітлювалося, проте великі вікна були завішані жалюзі, адже на вулиці вже панували ранні сутінки, характерні для пізньої осені, майже зими.

На одній з фарбованих світлим стін висіла інтерактивна дошка, на інших, навпроти вікон та за спинами – плакати. Посередині двома рядами стояли тримісні студентські столи. Правда, новенькі лави мали м’які сидіння.

Роксана пройшла разом з усіма до аудиторії та зайняла місце в кутку біля вікна. Поруч з нею сіли ще дві жіночки, а позаду молоденькі хлопці.

Взагалі компанія зібралася чудернацька. Усі, начебто, дорослі люди. Від двадцяти до сорока. Проте напрочуд веселі та ласі до екстремальних видів відпочинку. Чоловіків було лише троє. Інші ж жінки, що бажали побачити драконів або ельфів. А, може, й не тільки побачити. Та про те мовчали. Не настільки близько вони знайомі, щоб обговорювати глибинні мотиви подорожі.

Хвилин за п’ять в аудиторію зайшла лекторка. Привіталася й промовила: - Типовий склад групи. Чоловіків, як завжди, мало. Вони здебільшого обирають світи, де можна повправлятися у фехтуванні або підкорити гори з кимось в компанії.

- Ну, якось так. – відказав найстарший з групи, що сидів за останнім столом.

- Що ж, як є. – мовила лекторка, полишаючи цю тему. Натомість почала вступну промову: - Я поясню вам загальні засади. Розповім про світ і про те, що ви там зможете побачити.

- А про драконів? – спитала молоденька дівчина звідкись з середини аудиторії.

- Це вам розповість інший лектор. Він спеціаліст в цій темі. Крім того, вас розділять на тих, хто до кого піде. Не потрібно вам витрачати час на детальні знання про інші раси. Загальні речі вам про всих розкажуть і на тому вистачить. Ми не маємо часу для ґрунтовної підготовки.

- Ясно. – прошелестіли дівчата.

Чоловіки хором пирхнули.

Перша лекція про світ, котрий вони всі відвідають, розпочалася. Їм розповіли загальні риси Аудрагалону й ситуацію там. Коротко змалювали географію та клімат. Лекторка зупинилася на тому, що можна брати з собою і що вона б радила узяти. Ще раз наголосила на заборонах. Наприкінці лекції відповіла на питання та відпустила.

Майбутні мандрівники неспішно потяглися з аудиторії, тихенько перемовляючись.

Перший день підготовки завершився. Усі розійшлися у різні боки.