-2-

-2-

Роксана Думчук, все ще вагаючись, їхала до офісу «Порталу». Її переповнювала цікавість і бажання внести у своє рутинне життя щось незвичайне. Хотілося якихось яскравих подій. Але без драми й сліз. Бажала романтичних прогулянок на тлі мальовничих краєвидів та смачних напоїв у затишній кав’ярні в компанії приємних співрозмовників. Хотілося чогось легкого, затишного та незвичайного. Їй здавалося, ось, ще крок і вона ступить на поріг втілення цієї маленької мрії у життя.

***

В офіс агенції з надання екскурсій в інші світи завітала розкішна та така жадана клієнтка. Одна з найвпливовіших жінок міста, ділова та непохитна бізнесвумен. Брендовий оніксово-чорний костюм у поєднанні з кремовою напівпрозорою шовковою блузкою з останньої колекції. Каштанове волосся укладемо в ідеальну зачіску. Холодний, владний погляд. Стриманість та непохитність у рухах. Лишень у великих сірих очах проглядала втома.

 Зустрівшись з нею поглядом, туроператорка одразу зрозуміла, бізнеследі потрібен відпочинок. Світ де її гордість і непохитність не вважатиметься вадою. Місце, де вона зможе розслабитися та зняти з себе броню холодної ділової жінки.

Розмова з клієнткою, тільки підтвердила перші висновки туроператорки. Вона хоче знайти місце, де зможе побути просто жінкою. Без показного лоску та владності. Розслабитися й відсторонитися від проблем та згадати себе справжню.

***

Роксана пояснила свої побажання й очікування непоказній шатенці середнього зросту, що куталася у картату шаль з китицями. Жінка, слухаючи клієнтку, крутила у руках чашку з новорічним малюнком.

Олені на чашці нагадали Роксані, що варто задуматися про прикрашання оселі. Хоча б теоретично.

- Я вас зрозуміла. – відказала туроператорка, коли постала мовчанка.

Відставила чашку та швидко вбила інформацію у розкритий ноутбук на робочому столі.

- Я підберу вам декілька варіантів, а ви вже оберете остаточний.

- Добре. – кивнула пані Думчук.

- Але є одна річ, котра може здатися вам дивною… - обережно почала працівниця агентства.

- Яка?

- Перед тим, як вирушити в інший світ потрібно пройти підготовку. Короткий курс. Загалом, тижні зо два. Та пошити вам одяг за модою обраного світу, щоб ви не так сильно вирізнялися серед місцевих і з вами нічого не зробили. – обережно мовила та.

- Слушно. – привітно погодилася бізнесвумен.

Подібні речі здалися Роксані цілком нормальними на тлі вкрай рідкісної подорожі до іншого світу. Цілком професійно й продумано з огляду на специфіку напрямів діяльності.

- Тоді, завтра розглянете пропозиції і наша кравчиня зніме мірки для вашого тимчасового гардероба.

- Тобто, ви забезпечите мене одягом на усі два тижні відпустки?

- Так. Це входить у вартість екскурсії. Повне занурення, так би мовити.

- Зрозуміло. – кивнула Роксі.

- Тоді чекаю на вас завтра о цій же порі.

Вони розпрощалися.

Роксана, трохи розгублена, проте заінтригована заманливою пропозицією незвичайної відпустки, залишила офіс «Порталу».

З одного боку, ідея відвідин іншого світу інтригувала, з іншого було трохи лячно. Ну й, по-третє, все це здавалося якимось дивним та вкрай екстремальним. Їй хотілося затишку та спокою, а не небезпечних подорожей незвіданими місцинами. Та скасовувати усе не хотілося. Здавалося, то для неї найкращий варіант передноворічної відпустки.

***

У таких непевних роздумах та робочих клопотах кінця року пройшов її наступний день. Після роботи Роксана вирушила до турагенції на обіцяну презентацію.

Врешті-решт, вона ще не підписала контракт і ні за що не платила, тож все ще в змозі відмовитися. Та все ж хочеться послухати, які ж там пропозиції в того агентства. Куди їй запропонують прогулятися? Світлини на сайті всі гарні та мальовничі, але ж то виставлені кадри. Хто зна’ як воно там насправді – з реальним світлом та ракурсами. А ще, умови світу? Треба про все те розпитати.

З таким настроєм пані Думчук зайшла до приймальні. Привіталася з секретаркою, постукала та почувши відповідь, зазирнула у кабінет агентки. Та з кимось розмовляла. Вона привіталася й відказала: - П’ять хвилинок. Ми вже закінчуємо. Я до вас вийду.

- Добре. – сухо відказала Роксана.

Вона вмостилася на диванчику у приймальні й приготувалася чекати. Не минуло й обіцяних п’яти хвилин, як двері відчинилися й звідти вийшов непримітний хлопчина. Ще хвилинка й туроператора вийшла з кабінету. Замкнула за собою двері й сховавши ключа у кишеню, поманила Роксану за собою.

Вони вийшли у вузький коридор, що вів углиб офісу. Минули кілька кабінетів й агентка завела її у невелику світлу кімнату. Там розміщувалися два великих крісла, письмовий стіл з комп’ютером та принтером і простенький офісний стілець на коліщатках. На стіні навпроти крісел висіла інтерактивна дошка.

Туроператорка кивнула на крісло: - Сідайте, я розповім вам про подорожі, котрі для вас підібрала, а ви оберете світ, який вас найбільше зацікавив і ми обговоримо деталі переміщення туди.

- Добре. – етикетно відказала пані Думчук і вмостилася у крісло.

Операторка почала розповідати про світи, котрі підібрала. Показувала світлини та відео, додавала схеми й таблиці й коротко знайомила зі світоустроєм.

- Як вам? – спитала вона на останок: - Є питання?

- Мені треба трохи подумати. – відповіла Роксана.

- Добре. Не бажаєте чаю чи кави? Я скажу секретарці, щоб приготувала.

- Чаю, будь ласка.

Жіночка вийшла, а Роксі замислилася. Який з трьох запропонованих варіантів обрати? До орків у степи не дуже хотілося. Шкури й будиночки з дерева та багаття зимою її не надто приваблювали. Бажала хоча б мінімального комфорту. До темних ельфів у гори? Було б непогано. Якби то було саме про гори, а не про печери. Не бажала стирчати у темряві та вогкості, не зважаючи на принади місцевого права у вигляді повного й беззаперечного матріархату.