Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...
Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...
І була би тобі -
прозора
І гарячо-хмільна, мов літо...
Забрела б у шалену зливу
і кружляла в ній
довго-довго...
О, яка б я була щаслива
у обіймах твоїх медових!..
І, до ниточки
вся промокла,
я б нічого уже не чула...
Там, де ніч над серцями змовкла -
у обіймах твоїх -
заснула.
Відредаговано: 24.01.2020