Пошепки

ПОВІНЬ

Ну от -
розтанули сніги
і - перша повінь
мої омила береги,
неначе сповідь.
Немов
вернулася душа
в гніздо праотче,
де зажива найглибший шрам,
тепліють очі...
Де після довгої грози -
ясна веселка.
О, скільки причаїлось зим
в моїм люстерку...
А завтра -
осінь на поріг
і - листопади...

Ти вже зробив усе,
що міг...
І сніг не впаде!

Ірина Білінська

Подобається

#3673 в Різне
#966 в Поезія

У тексті є: любовна лірика, кохання, інтимна лірика

Відредаговано: 24.01.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись