РОЗДІЛ 1. ПОЧАТОК

Я дуже сильно зрадів, коли з’явилася перша звістка. Всі новини транслювали аматорську зйомку з якоїсь країни у Африці. Назву країни я вже давно забув, але саме відео пам’ятаю бездоганно. На ньому якийсь чолов’яга кинувся на іншого і вгризся зубами прямо в горло. Той пронизливо верещав, відмахувався руками, але чолов’яга продовжував гризти. Якийсь чоловік кинувся на поміч і нападник перекинувся на нього, міцно вкусивши за руку. З’явилася поліція, в чолов’ягу всадили кілька куль і він впав, але за мить сталася та подія, яка сколихнула світ. Чолов’яга підвівся і пішов в бік поліцейських, один з них злякався і втік, але інший не відступив, він всадив йому кулю прямо в голову. Після цього нападник вже не вставав. Вмить з’явилася швидка і двох покусаних разом з трупом нападника швидко забрали і повезли.

На цьому відео обірвалося. Ніхто не знав подальшої долі жертв. Соціальні мережі загуділи про зомбі апокаліпсис, молодь була збуджена і стривожена. Зомбі саме були в тренді, тож можна сказати, багато хто радів і сподівався, що це дійсно станеться. Відео набрало мільйони переглядів, скрізь було повно репостів про відлік до зомбі апокаліпсису і таке інше.

Але все ж, людство скептично ставилося до цього випадку. За кілька днів було офіційно оголошено, що нападник був несповна розуму, тому й так поводився. Казали, що чоловік з покусаною шиєю, на жаль, помер, а от інший видужав і благополучно повернувся додому. Проте ніхто його в репортажі не показав, ніхто не взяв в нього інтерв’ю, що для мене було дуже дивно. Тоді я ще наївно сподівався на початок апокаліпсису, вважаючи, що це було б класно.

На кілька тижнів все заспокоїлося. Суспільство ще гомоніло про ті події, але вже не так активно. Інші новини виходили на перше місце. Я казав сестрі, яка також була прихильницею зомбі, що уряди країн можуть приховувати інші випадки, щоб не викликати паніки. Вона погоджувалася, що таке можливо, але ми обоє мало в це вірили. До наступного випадку…

Наступний випадок відбувся в США. В якомусь містечку поліцейські отримали виклик з дому на окраїні міста. Стривожені люди турбувалися за своїх сусідів, які вже кілька днів не виходили з дому, не відповідали на стукіт в двері. Все в тому домі було замкнене і було чути, що хтось всередині ходить, шумить, але не відчиняє двері. Поліцейські теж постукали, кликали, зазирали в вікна, які чомусь були забиті дошками зсередини. Результату не було. Зрештою вони наважилися вибити двері і зайшли всередину.

П’ятеро поліцейських зайшли в дім. За мить почулися крики і постріли. Але лунали вони недовго. З дому почали виходити якісь люди, вони шкутильгали і спотикалися, обличчя їхні були спотворені, наче у трупів. Вони повільно пішли на натовп, на цьому зйомка скінчилася.

Що сталося далі ніхто не знав. Невідомо було чому ті люди замкнулися в домі, і що сталося з ними. Доля поліцейських теж була невизначена. Я був впевнений, що то були зомбі, що потрібно готуватися.

Після цього, подібні випадки почали проявлятися як гриби після дощу. Якщо уряди країн і намагалися приховувати щось, то приховати все були не в змозі. Випадки були скрізь, по всіх континентах, наче цю заразу хтось посіяв – Азія, Європа, Африка, Америка, навіть у Австралії були напади. Країни почали вводити комендантські години. Було заборонено виїжджати за кордон. Людям рекомендували запастися припасами, забарикадувати домівки і бути обачними з незнайомцями.

Я зрозумів, що зомбі апокаліпсис це не так вже й чудово. Багато моїх друзів і хороших знайомих можуть загинути, та й я міг загинути. Зомбі їли всіх без розбору. Криваві відео переповнювали інтернет. Паніка поширювалася.

Тоді інфекція ще не дійшла до моєї країни і в мене виник план захисту рідного села. Так, я живу в селі і чесно зізнаюся – тут набагато простіше зустрічати зомбі апокаліпсис. Тут менше людей і більше харчів. Будинки тут огороджені і є де сховатися. Якщо ви живете в місті, то, на випадок початку такої чуми, рекомендую тікати звідти, тікати в село чи хоча б за місто, бо в місті буде важче вціліти. Людей там багато, припасів на всіх не вистачить, паніка теж може зіграти злий жарт, багато де можуть початися бунти внаслідок яких постраждають безневинні. Тож краще тікайте з міста. Навіть якщо ви забарикадуєтеся в квартирі з великим запасом їжі та води – колись те все закінчиться і вам треба буде виходити, а надворі буде дуже багато колишніх людей, які зрадіють вашій появі, адже для них їжа – це ви.

Я почав подумувати про план виживання. Чим більше я думав, тим більше мені було шкода друзів, знайомих, односельчан. Тому я розробив план, який би дав змогу врятувати все село і прихистити всіх охочих.

Так-от, я наполіг на сільських зборах. Оскільки я працював в школі учителем – мене послухали і надали слово. Все село зійшлося на ці збори. Людям не вистачало місця у сільському клубі. І хоч я продумав промову до найменших дрібниць і особисто знав всіх присутніх людей, хвилювання було жахливе. Я сильно спітнів і в мене трусилися руки. Врешті я пересилив страх і наказав собі заспокоїтися:

- Шановні односельчани, - тремтячим голосом почав я, - дякую всім, що відгукнулися на мій заклик. Всі ви вже, напевно, чули про те, що відбувається в світі. Багато хто вірить, що мерці повстали і їдять живих.

- Маячня! – вигукнув хтось із залу. – То брехні!

- Замовкни! – перебив його інший. – Дай людині договорити.

Після короткої словесної перепалки всі погляди знову були звернені на мене. Я продовжив:

- Ви можете в це вірити, можете не вірити, але факти неможливо заперечити. Поки що в нашій країні це не почалося, але я впевнений, що почнеться, але навіть коли почнеться, до нашого села дійде не відразу. Це дає нам трохи часу. Я бачив багато фільмів про зомбі і знаю що можна зробити, щоб врятувати все село.