РОЗДІЛ 8. ШКІЛЬНЕ ПОТРЯСІННЯ

Корова народила теля. Це була теличка, тому моя подорож до ветеринарної аптеки ще раз виправдовувалася. Я сам приймав пологи. Мені доводилося вже робити таке раніше, тому я не розгубився і знав що робити. Я витяг теля, підсунув його до корови, щоб та могла його облизати, а потім забрав в окреме, заздалегідь підготовлене, тепле місце. Корову я одразу подоїв, щоб напоїти теля. Молоко, те що вийшло не було придатне ні для чого крім годівля теляти. Решту я виливав свиням. Проте, вже за кілька днів воно буде нормальним і у мене знову будуть молочні продукти. А ще за кілька тижнів чи місяців можна буде знову запліднити корову, і краще б їй народити бичка.

Окрім пригоди з коровою, нічого нового зі мною не сталося. Синці після поїздки швидко позаживали і тепер я був в хорошому гуморі і здоров’ї. Тільки Камаза було шкода. Але в селі було ще кілька. Я знову блукав селом, проте тепер завжди носив з собою якусь зброю. Дикі собаки могли забрести і в моє село, тому тепер я завжди був напоготові.

В мене навіть теорія щодо цього виникла. Влітку собаки змушені переховуватися, бо мерці їх, напевно, пожирають, а от взимку, коли зомбі нема, собаки починають розгулювати скрізь в пошуках здобичі. Згідно з моєю теорією, коли потепліє, дикі собаки поховаються. Та це лише теорія, її підтвердження в мене не було і тепер, окрім зомбі, я повинен був остерігатися собак. Можливо, десь і вовки бродять чи ще які хижаки. Люди зникли і тепер їх ніхто не обмежував, окрім мертвих. Це погано, це дуже погано.

Я зробив собі спис, загостривши палицю. Носитися з лопатою було незручно, тому тепер я носив списа і ножа. До списа я приробив ремінець за допомогою якого чіпляв його за спину. Саме так я й зараз гуляв, наче печерна людина, вічними снігами.

Дня всіх закоханих я не святкував. Не було зі мною другої половинки, тож сенсу святкувати не було. Але все ж я відзначив його, подивившись романтичний фільм. Після цього свята я почав готуватися до нового робочого сезону. Вже прийшла пора займатися зернятками помідорів, огірків і перчиків.

У одній з хат я наскладав купу всяких вазонів, тазиків і наносив у них землі. Коли вона розмерзлася і була нормальної кімнатної температури (я опалював те приміщення і заздалегідь обрав таке, де було багато вікон, щоб мати якомога більше світла) я почав саджати зернятка. Їх треба було поливати і доглядати. Якщо все піде добре, то за кілька місяців з них виростуть нормальні саджанці, які можна бути садити на городі.

По суті, поки що це була єдина робота, яка стосувалася цієї підготовки. Вона не надто багато часу в мене забирала і я все ще продовжував тинятися селом, ходити до ставу, кататися на ковзанах.

Зима закінчилася, але мороз і сніг не відступали. Це була напрочуд холодна зима, якщо порівнювати з попередніми роками. Так легко вона здаватися не збиралася. Але було зрозуміло, що прихід весни неминучий, а разом з нею прийдуть мерці. Коли вони порозмерзаються, то підуть в будь-якому напрямку і чомусь я був певен, що чимало з них прийде до мене.

8 березня я теж не святкував. Не було жінок, щоб вітати. Лише корова відчула свято, бо почала літити і мені довелося, борячись з огидою, штучно її запліднити. Решта справ йшла тихо і спокійно. Зима повільно відступала. Я почав готувати насіння картоплі до посадки. Його потрібно було перебрати і відкинути ялові. Таку роботу я ненавидів, але її теж треба було зробити.

Коли березень закінчився, я почав культивувати город. Не одразу в мене вийшло співпрацювати з культиватором але методом проб і помилок я знайшов з ним спільну мову і спромігся впоратися з городом. Перш ніж садити, я розрахував, що де має знаходитися. Кукурудза, соняшник, картопля, буряк, кабак, часник, цибуля, помідор, огірок, перчик, горох, капуста, петрушка. Місця вистачило на все. Тільки садити не треба було квапитися. Я дав землі час прогрітися на сонці, просохнути і лише тоді почав посадку всіх цих продуктів. Огородину я ще не садив. То ще було зарано.

Я не знав яким чином люди визначають, коли святкувати Пасху, тому я вирішив святкувати її останньої неділі квітня. Це свято я оминати не став. Приготував свій улюблений салат з сиром, яйцем, хріном і ковбасою. Наробив інших традиційних страв, понамальовував крашанок. Свято вдалося на славу. Я сам собі посвятив пасху, сам посидів за святковим столом. Весь день дивився фільми. Наступного дня згадав, що на Пасху люди часто ходять на цвинтар, щоб відвідати померлих родичів. Я вже навіть зібрався йти, але так і не наважився. Думка про те, щоб йти самому на кладовище, навіть у день, мене лякала. Ще й під час зомбі апокаліпсису. Цієї традиції я не дотримався.

Цього разу я не стану описувати детально всі свої весняні роботи і роботи по господарству. Скажу лише, що я посадив усе, що планував. Максимально користувався технікою, полегшував роботу як міг. Розсада, посаджена взимку, хоч і не вся, але проросла і була готова до посадки. Робота на городі відбувалася в хорошому темпі і з чудовим результатом. Тварини теж повільно розмножувалися і я збирався їх розводити максимально багато.

Хоч ці всі роботи відбирали в мене чимало часу, вільний все ж залишався. Тепер, коли потепліло, я взявся спускати і огороджувати став. Я залишив трохи води, щоб риба там жила. Жодного мерця не виловив. Отож я заходився працювати над огорожею. Робота тривала не надто швидко, але квапитися мені не було куди. Я спокійно поєднував її з повсякденними турботами, виділяючи час на відпочинок.

Десь за місяць виросла огорожа і я знову наповнив став, попередньо взявши кілька рибин, щоб пожарити. Було ще недостатньо тепло для купання, але я радів, що тепер в мене буде таке чудове, а головне безпечне місце для відпочинку. Я огородив став по всьому периметру, зробивши ворота, щоб можна було заїхати всередину.