Глава 9

Сутужно зітхнувши, Елріза дістала з дорожньої валізи фоліант, на щастя, хоч матиме час для читання. Вдаючи, що геть не бентежить пильний погляд графа, поважно розгорнула той фоліант та втупилася уважним поглядом в сторінки.

— Юна міссі цікавиться читанням? — Арвальд саркастично вигнув темну брову. — І що читаєш? Черговий жіночий роман? — вочевидь на інше й не сподівався.

— Наукова праця відомого мага Раґдана про енергію нейтралів, — поважно мовила дівчина, навіть гордовито підтиснула губи, проте погляд не підвела.

— Цікавить магія нейтралів? — насправді відповідь Елрізи неабияк здивувала, граф навіть хмикнув, задумливо зіщуливши очі. — Навіщо юній міссі забивати голівку цією інформацією?    

— А ви гадаєте, що юних міссі цікавлять лише гарні вбрання, кавалери та бали? — зрештою, піднявши голову, дівчина зазирнула в карі, зіщулені очі графа з часткою виклику. — На жаль, зважаючи на несправедливі для жінок закони королівства, ми, юні міссі, позбавлені можливості навчатися в академіях, — роздратовано випалила те, що давно накипіло. Елрізу завше обурювала така несправедливість. Нерідко серед жінок траплялися сильні, обдаровані магині й замість того, щоб розкривати власний потенціал, вони змушені коритися волі чоловіків.

— Смілива заява… Не сподівався від тебе таких прогресивних поглядів на життя, — іронічно хмикнувши, Арвальд скривив губи у посмішці. — Ба більше, навіть гадки не мав, що тебе цікавить інформація про енергію нейтралів, небезпечних для королівства магів… І що ж цікавого ти дізналася з цього фоліанту? — глузливо мружив нахабні очиська.

— Чимало корисних заклинань, необхідних у побуті, — надаючи голосу впевненості, Елріза діловито задерла підборіддя. — А містер Раґдан в наукових працях наводить чимало прикладів, формул отих заклинань, ще й докладно все описує! Ось… Цікавий приклад, — тицьнула пальцем в фоліант. — Складна формула з кількох магічних потоків, а до неї додається відповідне заклинання. Звісно, якщо ще й додати до цієї формули магію нейтралів, то замість жалюгідних спроб підняти в повітрі відро з водою можна керувати стихією води! Та оскільки я не володію енергією нейтралів, то задовольняюся лише крихтами отих знань…

— На щастя, не володієш, — погляд інквізитора враз зробився хижим. — Бо у цьому випадку чудово розумієш, якими були би наслідки…

— Авжеж, я би в цій кареті не сиділа… — вчасно прикусивши язика, Елріза судомно ковтнула повітря та стиснула губи. Не стала казати, що насправді їй шкода бідолашних нейтралів, які загинули в нещадному полум’ї інквізиції. Сумнівно, що граф поділятиме її думку…

— Яким би гострим не був твій розум, юна міссі, але доля всіх жінок королівства Ла-Бейріш однакова, — уїдливо констатував Арвальд. — Шлюб та покора чоловікові, бо насправді смиренність жінки є ознакою її мудрості, — з такою провокативною заявою з цікавістю спостерігав за реакцією Елрізи, а миле дівоче личко враз злісно насупилося, в сірих плесах так і іскрила відверта незгода. — Зрештою, колись і твій норов хтось приборкає…

— Сумнівно, зважаючи на ваш договір з моїм дядьком, — злісно хмикнувши, відрубала дівчина. — Протягом п’яти років служби у вашому маєтку можу й не думати про шлюб! Чи не це ви мені обіцяли під час першої розмови? — знущальна посмішка Арвальда у відповідь неабияк дратувала, розбурхуючи праведний гнів.

— На щастя для мене, ваш дядько поганий гравець у покер, а «виграш», який мені дістався, насправді порадував, — відвертий погляд мага мимоволі зупинився на округлих дівочих принадах, що проступали під тканиною закритої сукні. — Неабияк порадувала ваша побутова магія та шалена працездатність… — задумливо кахикнувши, зрештою, відвів нахабні очі та й собі дістав з дорожньої валізи фоліант. Розгорнувши, з насупленим, зосередженим обличчям за хвилину поринув у читання.

Обідати графу й дівчині довелося в кареті, втамовуючи голод узятими з маєтку пиріжками, а коли надворі згущувалися сутінки, вони зупинилися на ночівлю в одному з селищ, в заїжджому дворі. Місцевий конюх відвів єдинорогів до стайні, оскільки втомлених тварин варто нагодувати й напувати. Для кучера в готелі знайшлася окрема кімнатка, а Елрізу «порадували», що ночуватиме в просторих покоях разом з Арвальдом. Також граф не забажав вечеряти в таверні та розпорядився, щоб наїдки принесли до кімнати.

— Ваша Маговельможносте, ми що, спатимемо в одному приміщенні? — дівчина не приховувала обурення, насправді маскуючи бентегу.

— На забувайся, що ти служниця і повинна перебувати поряд, твоя допомога завжди може знадобитися, — владно відрубав граф, вкотре підкреслюючи її жалюгідне становище. Звісно, накази вельможного мага не обговорювалися, Елрізі довелося вгамувати гнів та змиритися.

Хоч гостьові покої виявилися просторими й затишними, проте в приміщенні спостерігалося лише одне широке ліжко. Опустивши валізу на підлогу, Елріза розгублено роззирнулася довкола.

— А де я спатиму? — запитливо блимнула на графа ясно-сірими плесами.

— Це одні з найкращих покоїв в цьому готелі, але тут лише одне ліжко, — відсторонено пролунала відповідь Арвальда, який граційно скинув з себе легкий плащ та шпурнув на крісло. — До речі, ліжко доволі широке, а я не кусаюся, — знущально вишкірив рівні, білосніжні зуби.

— Що?! Не досить того, що доведеться ночувати в одній кімнаті, ще й ліжко одне! Ні! Краще вже спатиму на підлозі! — обурено скрикнула Елріза, злісно схрестивши руки на грудях. Цей індик знущається?

— Спатимеш, де забажаєш, — маг гордовито махнув правицею. — На щастя, тут є купальня, — кивнув на дерев’яні двері. — Звісно, тут відсутні звичні зручності, як в замку… Що ж, навідаюся до купальні, а ти почистиш мій дорожній одяг, також активуй артефакти нагріву і дістань з валізи мій халат…

Ледь стримуючи гнів, Елріза мовчки виконувала принизливі для неї накази. Авжеж, насправді ж служниця! Квапливо роздягнувшись в присутності зніченої дівчини, Арвальд рвучко накинув наданий халат та пішов митися, залишаючи на підлозі брудний одяг. Злісно зціпивши зуби, Елріза відразу узялася чистити ненависні речі за допомогою побутової магії, опісля акуратно склала на кріслі чоловічу сорочку, камзол та штани. Звісно, коли маг роздягався, в його бік не дивилася, показово відвернувшись. Схоже, цей зухвалець геть не зважав на її бентегу, на розчервонілі щічки… Помившись, Арвальд невдовзі повернувся до кімнати, поверх вогкого тіла накинув халат, на обличчя спадали мокрі пасма.