Глава 1

— Наразі ви програєте, містере Лондерберг, — хижо зіщуливши темно-карі очі, Арвальд протинав блідого, мов привид, господаря маєтку цупким, пронизливим поглядом. — Що ж, ви самі забажали зіграти в покер, а фортуна сьогодні не на вашому боці, — відкинувшись на спинку м’якого крісла, задумливо постукував пальцями по лакованій стільниці. — А ставки високі, йдеться про ваш маєток… — поважний гість саркастично посміхнувся кінчиками чітко окреслених губ. — Або ж золоті монети… Сума, еквівалентна вартості вашого маєтку… — пролунало, мов страшний вирок.

— Не сподівався… — судомно видихнувши, пишнотілий дворянин Лондерберг правицею витер з чола липкий піт. Завше був затятим гравцем в покер, неодноразово фортуна радувала щедрими виграшами, проте… — Гадав, зумію відігратися… — безпорадно вирячився на карти. — Можливо, спробуємо… якось домовитися? — нервово затинаючись, потер залисину на голові. — Моя племінниця, міссі Елріза… — перевів напружений погляд на нерухому юну дівчину, яка застигла поряд у кріслі та мовчки спостерігала за грою в покер. — Вона вже повнолітня… Якщо забажаєте, з вашої волі попрямує до вашого маєтку та служитиме вам... Звісно, працюватиме, щоб виплатити цей борг… Моя Елріза старанна, працьовита, успадкувала від матері навички побутової магії… Гадаю, стане вам у пригоді… — приголомшена дівчина враз зблідла, розпачливо вирячившись на дядька. Відмовлялася повірити в почуте. Невже дядько, жертвуючи нею, хоче розплатитися за власні борги? Округливши у жаху ясно-сірі плеса очей, відчайдушно сподівалася, що поважний гість відмовиться від такої пропозиції, проте граф Арвальд за мить обдарував дівчину вивчаючим поглядом, що протинав крижаними голками з часткою зверхності. Та краще вже смерть, ніж опинитися у володіннях цього чоловіка! Авжеж, про нього пліткували різне. Хоч сильний маг, проте відлюдькуватий, також розпусник, якого світ не бачив! Ба більше, інквізитор… Як відомо, за наказом впливових осіб королівства Ла-Бейріш особисто шукав та винищував магів-нейтралів, спалюючи їх у магічному вогнищі… Можливо, хтось і вважав його вродливим. Високий на зріст, худорлявий, на вигляд років тридцять… Суворе обличчя з чітко окресленими вилицями обрамлювали темні пасма, що спадали на плечі. Прямий ніс, акуратна щетина, але погляд… Насправді Елрізу той чоловічий немигаючий погляд жахав, озиваючись мурашками по шкірі. Таке враження, що викликав єдине бажання зникнути, провалитися крізь землю та водночас затягував, заворожував… Ні, у її випадку й дійсно краще провалитися крізь землю!

— Пропозиція цікава… — мовив задумливо, а серце Елрізи рухнуло в п’яти. — Що ж, погоджуюся… Пристану на вашу пропозицію… — здійнявши підборіддя, зверхньо блимнув на заціпенілого дядька Елрізи темними крижинами очей.

— Ні! Я не згодна! — розпачливо скрикнула бідолашна дівчина, опираючись невідворотності долі. — Я не поїду… — рвучко скочила на ноги, проте розлючений дядько різко смикнув її за рукав сукні, змушуючи сісти в крісло.

— Ще й як поїдеш! На те моя воля… — процідив крізь зуби, протинаючи налякану племінницю лютим поглядом. — Скоришся, куди ж дінешся? В іншому випадку станеш дружиною барона Оквуда, а за допомогою його викупу зумію розрахуватися з боргами!

Звісно, Елріза не бажала того весілля, на якому наполягав дядько, ласий до золотих монет. Хай там як, не бажала ставати дружиною літнього барона Оквуда, огидного й хтивого дідугана! На жаль, містер Лондерберг вже з ним домовився про цей шлюб, оскільки волів спекатися племінниці, ба більше, матиме щедрий викуп за неї. Зважаючи на обставини, дівчина планувала втечу, проте оті плани нещадно зруйнувала поява в маєтку графа Арвальда Вонтерширського, який несподівано навідався у справах та заразом забажав погостювати в дядька. Королівський інквізитор з жахливою репутацією… Чому ж темні сили привели його сюди саме зараз?

На жаль, в королівстві Ла-Бейріш царював патріархат. Кожна жінка, чи то дружина, чи донька, чи сестра, чи племінниця повинна коритися волі голови сімейства. Хоч як не бажала Елріза, але доведеться скоритися волі дядька.

— Розумна дівчинка… — містер Лондерберг схвально зиркнув на племінницю, яка приречено кивнула, ледь стримуючи сльозу розпачу. Краще попрямує на службу до маєтку графа, ніж стане дружиною старого Оквуда. Та хтозна, якою ще буде та служба? — Знадобиться твій підпис… — дядько поклав на стільницю документ-пергамент, який за його наказом квапливо приніс слуга. — Розпишися…

Схопивши пергамент, Елріза відразу окинула напруженим поглядом написані умови. Так, варто ознайомитися з тим, що підписує, проте ті умови геть не радували… Змушена без заперечень виконувати накази графа Арвальда, віддано служити… Та що ж гірше? Одружитися за бажанням скупого дядька з літнім, некоханим бароном, чи попрямувати на службу до інквізитора, який жахав лише отими пронизливими очиськами та ореолом моторошних чуток щодо його біографії? Вибір важкий… Хай там що, краще служба в маєтку графа, ніж шлюб з огидним Оквудом… Якби ж знати, де впадеш, неодмінно підстелив би перину, проте в будь-якому випадку оте «впадеш» для Елрізи здавалося болючим… Важко зітхнувши, вона тремтячою правицею вивела на документі власний підпис гусячим пером, хоча й гадки не мала, на що насправді прирікає себе.

— Домовилися… — граф побіжно окинув цупким поглядом налякану, бліду дівчину, яка повільно підвелася на ватяних ногах. — Ви виплатили борг… — величав кивнув до дядька. Судомно ковтаючи слину, Елріза почувалася, мов річ, жертва. Чоловіки домовилися, не зважаючи на її волю, на її бажання. І ким стане опісля? Хоч суворий дядько, як і строга тітка, ніколи не виказували до неї любові, та як же могли так вчинити? А тітка Ольвія мовчала, не заступилася, лише напружено підібгала губи. Нерухомо застигла за столом у пишній сукні з бордового оксамиту, інколи ковтаючи солодке вино. Звісно, завше була на боці містера Лондерберга, як же іще стане поводитися жінка в цьому королівстві, де царює патріархат?     

Дорогі читачі!!! А в мене новинка, кортить з вами поділитися!)) Вітаю з Новим роком, зичу усім миру й затишку!!!) Також буду вельми вдячна за підримку, за ваші вподобайки та коментарі) Гадаю, ця історія стане вам до серця...)))