Частина 2

Амалія

- Мамо! – Кричу зі своєї кімнати, щоб мене почули на першому поверсі, де й знаходилася мама. – Мені терміново потрібно змінити гардероб!

Чому вона не принесла й сьогодні мені вбрання «аля церковна миша»? До речі, план помсти так і називається «Порятунок церковних мишей». Щоб виглядати своєю серед сіреньких, мені потрібний відповідний одяг, а серед широких джинсів з ланцюжками, кросівок та спортивних светрів навряд чи знайдеться щось потрібне. Тому мені потрібна мама і її поради, щоб зробити з мене «хорошу дівчинку».

- Мені не здалося? – Помічаю маму у дверях своєї кімнати. – Ти сказала, що хочеш на шопінг? – Її вуст торкається легка насмішкуватість.

- Ні. Тобі не здалося. – Сердито надуваю губки та продовжую вивертати на підлогу вміст шафи. – Тут не має відповідного одягу для пл… - На цих словах я запнулася зрозумівши, що починаю говорити зайве.

- Амаліє, чому мені здається, що ти знову щось замишляєш? – Мама пройшла до кімнати та сіла на край ліжка показово склавши руки на грудях.

- Чому відразу замишляю? – Різко відповідаю, тому що ледь сама декілька секунд тому не видала себе. – Просто у моїй шафі немає зовсім красивого одягу.

- Раніше для тебе красиве було те, що ти щойно вивернула на підлогу.

- Це не той випадок, мамо! – Заперечила.

Ну не скажу ж я мамі, що один задирака мене з першого дня почав бісити й потрібно добряче провчити його і його банду та вказати на їхнє місце.

- Тобі сподобався хтось? – Що? Ні! Мамо, як ти могла подумати про мене таку гидоту!

Стоп! А чому б і ні?

- Так! – Випалюю перш ніж обміркувати всі подробиці цієї вимушеної брехні. – Мені сподобався один хлопець, але він в групі вважається лідером та відмінником, тому навряд чи він зверне на мене увагу, якщо я прийду сьогодні на заняття у шкірянці та джинсах з ланцюжком!

- Невже це сталося? – Мама обдарувала мене недовірливим поглядом.

- Що? – Не розуміючи запитала.

- Ти закохалася! – Мама сплеснула в долоні та вилетіла з моєї кімнати.

- Ні! – Промовила, але цього вона вже не почула, тому що двері гупнули за нею. – Ще тільки амурної дурні мені не вистачало і стріл від купідона в дупі.

Через п’ять хвилин мама так само швидко, як і вилетіла – забігла назад у кімнату тримаючи перед собою цілий клубок якогось лахміття.

- Ось! – Видихаючи сказала. – Все, що більш-менш порядно виглядатиме. Сьогодні вибери щось із цього, а після пар я тебе зустріну і ми поїдемо по магазинах робити з тебе дівчинку. Нарешті…

Боже, невже вона була настільки не задоволена моїм стилем? Але ну і нехай… Зараз у мене справи є важливіші та й роздуми теж.

З усього одягу принесеного мамою я вибрала сіру блузу, яка чарівним чином приховала мій третій розмір грудей та на тон темніші шорти з чорним ремінцем. Чорні човники на ноги й тугий хвіст на голові. Добре, що у нас з мамою однакові розміри у всьому.

«Матір Божа, мені навіть соромно у дзеркало дивитися» - перша думка, що виникла у моїй голові, коли я побачила себе у віддзеркаленні шафи.

Щоб не травмувати психіку мами тим, як я скомбінувала її одяг – швидко прослизнула у двері та покинула приватну територію нашого будинку.

Дорогою до університету я знову зайшла у вчорашню кав’ярню й задоволено, попиваючи улюблений ранковий напій рухалася у бік навчального корпусу, але поруч зі стоянкою факультету мою увагу привернула автівка, яка зруйнувала мені перший навчальний день, поливши мене з калюжі. У мене просто щелепа відвисла, коли я побачила, що на капоті цього авто сидів Самойленко, а поруч якась руда дівка, здається, вона теж навчається з нами.

Чорт! Так до його чарівного списку моєї помсти додається ще й душ з калюжної води, який я просто так не пробачу!

Швидко згрібши до купи свою самовпевненість я покрокувала повз мажорів намагаючись бути непоміченою, тому що ранок починати з цих йолопів не було ніякого бажання. До речі, Ірина мала рацію, коли говорила, що мажорів нашого університету дуже легко помітити. Саме зграя близько з десяти людей виділялася з натовпу. Це, як зграя макак серед мирних жителів.

Не те щоб я не любила заможних людей чи належала до бідних… Справа зовсім не в цьому! Моя принципова думка така, що всі ми з одного тіста ліплені та немає чого розділяти соціум на бідних та багатих. В кінцевому результаті всі ми підемо одним і тим самим шляхом і байдуже буде, чи ти був заможним, чи жив у скруті.

Перебираючи ніжками повз спорткара на якому розвалився Самойленко та облизував руду - я втупилася поглядом у свій стакан та мало не перечепилася через бордюр. Господи, ще впасти перед цими мавпами мені не вистачало. Дуже швидко ти, Амаліє, влилася в образ невдахи.

Чую свист зі сторони нахаби та наклеївши на себе обличчя дурнюні повернула голову.

- Ти сьогодні ще краща, ніж вчора, крихітко! – Насміхаючись промовив дурник та притиснув до себе руду.

Ти оцінив, лопух? Для вас старалася!

Я, нічого не відповівши, спустила голову та попрямувала до факультету. Моя б воля я вже тричі з’їздила кулаком по його фейсу та добряче його відшліфувала, але ні… не можна… Амалія гарна дівчинка.